ДО ПИТАННЯ ВИДІВ НЕСТАНДАРТНИХ РЕЖИМІВ РОБОЧОГО ЧАСУ

S., O. O. (2024). ON THE QUESTION OF TYPES OF NON-STANDARD REGIMES WORKING HOURS. Social Law(2). https://doi.org/10.32751/2617-5967-2024-02-14

Пандемія, введення воєнного стану на території України ставлять перед роботодавцями та працівниками нові виклики. Традиційна модель 8-годинного робочого дня з фіксованим графіком не завжди відповідає потребам сьогодення, що веде до пошуку альтернативних форм організації праці. Одним із таких викликів є пошук балансу між особистим життям та роботою, а також підвищення продуктивності праці. У цьому контексті все більшої популярності набувають нестандартні режими робочого часу, які дають можливість працівникам гнучкіше організувати свій день і краще поєднувати різні аспекти життя. Гнучкі форми зайнятості й робочого часу також допомагають вирішувати проблеми зайнятості різних груп населення, таких як жінки, молодь, люди передпенсійного та пенсійного віку. В даній науковій статті проаналізовані різні види режимів робочого часу, зокрема, неповний робочий день, роботу змінами, гнучкий режим робочого часу, дистанційну роботу, надомну роботу, а також роботу за викликом. Автором зазначаються переваги та недоліки кожного із передбачених видів, пропонуються положення щодо удосконалення чинного законодавства в контексті застосування охарактеризованих режимів робочого часу. Зокрема, звертається увага на необхідність в чинному КЗпП України передбачити також пріоритетне право на встановлення гнучкого режиму робочого часу деяким категоріям працівників, як-от, вагітним жінкам, працівникам, які виховують дитину до трьох років або дитину-інваліда, мають доглядати батьків або інших членів сім’ї з інвалідністю (за аналогією із нормами, які встановлюють таке пріоритетне право для працівників, які працюють дистанційно або ж надомно). Також недоліком чинного законодавства є те, що не визначено, які категорії працівників не можуть працювати дистанційно за характером виконуваних обов’язків, що слід вважати небезпечними та шкідливими виробничими (технологічними) факторами при наявності яких заборонено застосовувати дистанційний режим роботи.