Феномен українських культурно-мистецьких товариств на західноукраїнських землях (1921–1939 рр.) в оцінках наук про культуру: від досвіду сталінської УРСР до здобутків незалежної України

Вдовиченко, Г., & Павліченко, Б. (2026). Феномен українських культурно-мистецьких товариств на західноукраїнських землях (1921–1939 рр.) в оцінках наук про культуру: від досвіду сталінської УРСР до здобутків незалежної України. Українські культурологічні студії, 1(18), 4–15. https://doi.org/10.17721/UCS.2026.1(18).01

Вступ. Складний період історії України протягом дії Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних відносин засвідчив плідну роботу на західноукраїнських землях у 1921 – 1939 рр. культурно-мистецьких та ін. товариств. Їх роль як суб'єктів українських культуро-, націо- і державотворення не раз замовчувалась і фальсифікувалась в УРСР, а нині стає повноправним предметом історико-культурних та культурологічних студій.Мета статті полягає в загальній оцінці основних тенденцій дослідження вітчизняними істориками культури та культурологами УРСР і незалежної України (середина ХХ ст. – перша чверть ХХІ ст.) феномену українських культурно-мистецьких товариств на західноукраїнських землях (1921 – 1939 рр.).
Методи. Задіяно класичні і сучасні методи культурологічного аналізу. Крім основних принципів наукового пізнання: об'єктивності, системності, історизму, апробовані методи порівняльно-історичного розгляду етапів вивчення історії цих товариств, біографічного аналізу, доль їх дослідників і контекстологічного та ситуаційного аналізів їх праць.
Результати. Висвітлено основні підсумки розгляду цього феномена істориками культури й культурологами за етапів: 1. повоєнного - від кінця Другої світової війни до розпаду СРСР (1945 – 1991 рр.), у складі 4 періодів (фінал епохи сталінізму, хрущовська "відлига", "застій" і "перебудова"); 2. сучасного (з 1991 р.) у складі 3 періодів (пострадянського, "народних революцій" 2004 - 2014 рр. та російсько-української війни). У 60-х - 70-х рр. ХХ ст. у перших великих проєктах АН УРСР з історії вітчизняних літератури та мистецтва було розпочато вивчення цього явища. "Історія української культури: в 5 тт., 9 кн." (2001 - 2013) та ін. українознавчі проєкти НАН України і науковців вищої школи заклали підвалини його об'єктивного й інноваційного міждисциплінарного вивчення істориками культури та культурологами.Висновки. Після замовчування і критики в УРСР цього феномену, за "відлиги" почалось повернення в науковий обіг обмеженої інформації про нього. На зміну гострій критиці більшості цих товариств як "буржуазно-націоналістичних", за "перебудови" прийшли деідеологізація і об'єктивне вивчення цього явища. Вихід у світ в Україні з 1991 р. академічних гуманітарних проєктів, передусім українознавчих енциклопедичних видань і монографій з історії української культури, зумовили початок культурологічного дослідження місця та ролі цих товариств у ґендерній, регіональній і національній самоідентифікації українства, практиках культурної і міжкультурної комунікації та культурній інституціалізації.