Вербальні й невербальні засоби реалізації комунікативних стратегій і тактик ведучих в українських токшоу

Зорич А. Р. Вербальні й невербальні засоби реалізації комунікативних стратегій і тактик ведучих в українських токшоу : кваліфікаційна робота освітнього ступеня «бакалавр» : 035 Філологія / наук. кер. Л. Шулінова. Київ, 2024. 72 с.

Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню комунікативних стратегій і тактик. Розглянуто поняття «комунікативна стратегія» і «комунікативна тактика» та їх класифікацію. Проаналізовано погляди сучасних лінгвістів на ці поняття. З’ясовано, що стратегія (намір мовця) реалізується завдяки тактиці (мовленнєвому прийому). Науковці залучають різні підходи для створення дефініції та формування типології комунікативних стратегій і тактик. Тож єдиної загальноприйнятої думки щодо цього поки не існує.
Для аналізу комунікативних стратегій і тактик обраний телевізійний жанр токшоу. Визначено, що жанровими особливостями токшоу є діалогічність, простота порушених тем у програмі, динамічний і неприхований виклад основної інформації, наявність дискусії. Ці характеристики привертають увагу реципієнтів і сприяють популярності токшоу як жанру в телевізійному дискурсі. Виокремлено також основні ролі, які розподілені між учасниками цих телепередач у комунікативний ситуації: ведучий, запрошені гості, експерти, реципієнти внутрішні та зовнішні. Зазначено, що ведучий – найважливіший учасник комунікативної ситуації. Він модерує все, що відбувається в студії під час ефіру.
На матеріалі чотирьох токшоу, дібраних методом моніторингу, розглянуто мовленнєву поведінку ведучих: Анни Мірошниченко, Наталії Мосейчук, Андрія Данилевича та Олексія Суханова. Завдяки описовому методу вдалося встановити, що сприяє реалізації комунікативних стратегій і тактик. Розглянуто, які саме мовні засоби допомагають підтримувати спілкування з усіма учасниками токшоу та як невербальна комунікація сприяє розвитку діалогу. Лінгвостилістичний аналіз дозволив простежити, як комунікативні стратегії і тактики змінюються відповідно до тематичного спрямування токшоу.
Тож дослідження відкриває нові перспективи для подальшого розгляду комунікативних стратегій і тактик та усвідомлення різних моделей поведінки телеведучих, які намагаються координувати спілкування між іншими учасниками комунікативної ситуації токшоу.