Зовнішньополітичні інструменти формування іміджу КНР у країнах Центральної та Східної Європи

Бай Лу. Зовнішньополітичні інструменти формування іміджу КНР у країнах Центральної та Східної Європи : дис. … доктора філософії : 291 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії / Бай Лу ; наук. кер. С. І. Даниленко. Київ, 2025. 285 с.

Lисертаційна робота присвячена розв’язанню актуального теоретико-прикладного завдання з вивчення зовнішньополітичних інструментів та їхнього впливу на формування іміджу КНР у країнах Центральної та Східної Європи. Цей феномен значною мірою визначає особливості, стан, напрям змін у китайсько-українських, китайсько-білоруських та китайсько-польських двосторонніх відносинах, залучаючи політичні, економічні, технологічні, науково-освітні, культурні та інші чинники, а також у відносинах зі світовими акторами, перш за все США, що мають свої інтереси у згаданому європейському регіоні. Окрім того, аналізована проблематика є дотична до вивчення природи іміджевих практик як інструментів «м’якої сили», що слугує балансом до часом більш жорсткої урядової політики КНР.
Також постановка цього питання може бути одним із підходів для наукового аналізу та прогнозу щодо посилення ролі Китаю на глобальному рівні. Слід зазначити, що зовнішня політика Пекіна, побудова двосторонніх відносин і не лише із країнами центрально-східного регіону Європи, має низку прикметних особливостей, які заслуговують на вивчення та узагальнення, оскільки демонструють унікальний досвід. Для міжнародного політологічного аналізу тут слід враховувати специфіку політичної системи КНР та її ґенезу, швидкі темпи економічного зростання Китаю на початку поточного століття, джерела якого знаходимо не лише у зовнішніх зв’язках, але й у внутрішній політиці, масштабність міжнародних ініціатив, програм з просування за межі країни культури та освіти, китайських медіа, що мовлять на іноземну авдиторію тощо.
У цьому аспекті доцільним є аналіз того, як ці особливості виявляють себе в конкретних геополітичних умовах, де Китай прагне досягти реалізації на різних континентах власних національних інтересів. Саме тому фокус дослідження зроблено на трьох країнах Центральної та Східної Європи – Україні, Білорусі та Польщі. На наш погляд, ці країни вирізняє стратегічне розташування на перетині інтересів ЄС, Росії та КНР, вони по-різному беруть участь в економічних ініціативах Китаю (зокрема, в межах проєкту «Один пояс, один шлях») і демонструють кожна власне сприйняття КНР, що дозволяє проаналізувати адаптивність його двосторонніх відносин та іміджевих практик для налагодження двосторонніх відносин із кожною з названих країн.
Загалом, зовнішня політика Китайської Народної Республіки щодо держав Центральної та Східної Європи, зокрема її інформаційна складова, де відбуваються основні процеси з формування іміджу країни, є об’єктом наукового дослідження ще й тому, що він (імідж) є своєрідним декодером специфіки азійської зовнішньої політики.
Авторка свідома того, що елементом зовнішньої політики Китаю, з урахуванням хронологічних рамок дослідження, є її взаємодія з Російською Федерацією. Хоча це і не є безпосереднім предметом дослідження, проте окремі частини роботи виконані з урахуванням особливостей зовнішньополітичної стратегії КНР на сучасному етапі в контексті російсько-української війни, що спричинює зміну світового порядку.
Відтак, на наш погляд, обрання китайським урядом такого зовнішньополітичного вектора демонструє певну його амбівалентність, а у практиці зовнішньополітичних відносин КНР відбувається актуалізація двох взаємовиключних напрямів: а) формування іміджу країни, що пропагує партнерство та глобальний розвиток, зокрема і на засадах концепції та політик «м’якої сили», в основі якої лежить національний соціокультурний елемент; б) зовнішньополітична практика збереження окремих відносин з Росією.
За результати проведеного дослідження здобувачці вдалося сформувати особистий внесок у досліджувану проблематику. Зокрема було проаналізовано вектор Центрально-Східної Європи як напрям зовнішньої політики Китаю, яка впливає на формування міжнародного іміджу КНР у країнах регіону. Щодо кожної із досліджуваних країн ЦСЄ було визначено особливості іміджевої стратегії та чинники, що гальмують цей процес. Скажімо, для Польщі це активна співпраця у сфері культури та торгівлі, але проблеми з китайськими інвестиціями, особливо в стратегічних секторах польської економіки, а також негативне ставлення польської громадської думки до форматів китайського врядування та державотворення.
Охарактеризовано підходи зовнішньої політики КНР до міжнародної співпраці в регіоні Центрально-Східної Європи, де особливості її реалізації визначаються станом двосторонніх відносин та перспективами їхнього розвитку з врахуванням національних інтересів Китаю, що передбачають посилення глобального впливу та економічної конкуренції. Проаналізовано ключові події останніх двох десятиліть, спрямовані на зміцнення «м’якої сили» Китаю, зокрема, Форум Боао для Азії, заснування Інституту Конфуція, Олімпійські ігри в Пекіні, Всесвітня виставка у Шанхаї та ін.
Для посилення концептуально-теоретичної бази представлено тлумачення іміджу держави як інтегрального явища, що є фактично конструктом соціальної онтології; детермінованим комунікаційним процесом із залученням широкого політичного, економічного, культурного, медійного інструментарію.
Розкрито принципові особливості ролі іміджу у зовнішньополітичній діяльності КНР та вивчено специфіку його застосування для міжнародного впливу поряд з такими чинниками, як економічні спроможності чи трансконтинентальні міждержавні ініціативи.
Авторським підходом можна вважати те, що у роботі окреслено специфіку формування образу КНР за умов іміджевого конфлікту зі США, а також проаналізовано його природу, причини, перспективи розвитку. Дослідження містить твердження, що стабілізація відносин зі США матиме позитивний вплив у відповідь на зусилля Пекіна покращити свій міжнародний імідж серед країн демократичного табору. Це можливе із такими кроками як посилення культурної дипломатії та адаптація іміджевих стратегій до специфіки окремих держав.
У роботі репрезентовано типологічні особливості стратегії формування іміджу КНР як елементу зовнішньої політики Пекіна у системі комунікативних практик, що втілюються у міжнародних відносинах. Визначено чинники, що впливають на імідж КНР у міжнародному просторі. Серед них, зокрема, зниження Індексу національних брендів, негативний вплив пандемії Covid-19 та політики КНР щодо вчасного оприлюднення та протидії його наслідкам; прогнози на гальмування економічного поступу Китаю. Визначений поділ щодо країн, які презентують Глобальний Південь і домінантно позитивне ставлення до Китаю, напротивагу розвиненим демократичним країнам, де імідж Китаю загалом є негативним з низки причин. Власне це і спонукає китайський уряд обирати різні стратегії побудови іміджу.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що авторські узагальнення можуть бути використані на рівні Міністерства закордонних справ України та інших органів державної влади, а також науково-дослідницьких інститутів та центрів, які беруть участь у плануванні й реалізації зовнішньої політики України в Азії, зокрема двосторонніх відносин з Китаєм.