Суспільно-політичні переконання Михайла Слабченка

Могильний, Л. (2021). Суспільно-політичні переконання Михайла Слабченка. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, (150), 42–47. https://doi.org/https://doi.org/10.17721/1728-2640.2021.150.7

Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. у середовищі української інтелігенції сформувалася думка про необхідність особистого внеску в розвиток наукового й культурно-освітнього потенціалу українського народу. До такої діяльності інтелектуалів підштовхував негативний вплив на українську освіту й науку Валуєвського циркуляру та Емського указу. Провідні діячі українських громад і партій закликали українців зробити свій посильний внесок у розвиток освітньої та наукової складової українського народу. Переважно це були українці з ліберальними поглядами, однак таку позицію також поділяли і їхні політичні опоненти – соціал-демократи. Одним із тих, хто відгукнувся на заклик, став Михайло Єлисейович Слабченко. Мета роботи полягає в аналізі суспільно-політичних переконань М. Слабченка як одного з активних представників української інтелігенції першої третини ХХ ст. Серед методів, застосованих для розкриття теми, використано методи історизму, об'єктивності та науковості. На основі опублікованих і неопублікованих архівних матеріалів досліджено суспільно-політичні переконання відомого вченого 1920-х рр. М. Слабченка, що й обумовлює її наукову новизну. Суспільно-політичні погляди вченого визначили напрями його українознавчої діяльності, яка розпочалася одразу після закінчення історико-філологічного факультету Одеського університету, коли він долучився до культурно-освітньої роботи місцевої громади українців. Особливо варто відзначити його працелюбність і безвідмовність в організації різноманітних освітніх заходів, діяльності одеської "Просвіти", Одеського наукового товариства, роботі з дослідження історії Гетьманщини, економіки України ХІХ ст. та інших українських тем. Вивчення суспільно-політичних поглядів М. Слабченка дозволило виділити чотири основних етапи еволюції його переконань: 1) 1903–1917 – визначення пріоритетів діяльності в українознавчій сфері; 2) 1917–1920 – домінування суспільно-політичного чинника; 3) 1920–1930 – поєднання як педагогічної, так і наукової роботи; 4) 1930–1952 – повна відмова від обговорення і дослідження будь-яких політичних тем.