УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОСВІДУ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ В УПРАВЛІННІ ПІСЛЯВОЄННИМ ЕКОНОМІЧНИМ ВІДНОВЛЕННЯМ

КІРОВ, В. (2025). SYNTHESIS OF FOREIGN COUNTRIES' EXPERIENCE IN MANAGING POST-WAR ECONOMIC RECOVERY. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Public Administration, 22(2), 44–55. https://doi.org/10.17721/2616-9193.2025/22-7/14

В с т у п . Наголошено, що продовження збройної агресії Російської Федерації проти України спричиняє масштабні руйнування інфраструктури та дестабілізацію економіки. В умовах затяжної війни зростає актуальність пошуку ефективних механізмів для стійкого економічного відновлення. Акцентовано, що попри очікування міжнародної підтримки ключовим викликом залишається створення внутрішньої системи управління відновленням, здатної забезпечити поступовий розвиток економіки. У цьому контексті важливим є вивчення міжнародного досвіду країн, що пройшли шлях післявоєнної трансформації.М е т о д и . Застосовано метод порівняльного аналізу для виявлення спільних і відмінних рис післявоєнного економічного відновлення Німеччини, Японії, Південної Кореї, Іраку та Боснії. Метод кейс-стаді дозволив проаналізувати інституційні механізми, роль зовнішньої допомоги та приватного сектору. Контент-аналіз стратегічних документів (План Маршала, Лінія Доджа, національні плани розвитку) забезпечив глибоке розуміння підходів до міжрівневої координації та взаємодії різних секторів.Р е з у л ь т а т и . Установлено, що ефективне економічне відновлення забезпечується поєднанням державного стратегування, секторальних програм, зовнішньої підтримки та внутрішніх реформ. Визначено роль спроможних інституцій, здатних координувати міжрівневу взаємодію та узгоджувати політики. Водночас виявлено спільні виклики: нестача інституційної спроможності, слабка координація, ризики корупції та виключення місцевих громад із процесів прийняття рішень.В и с н о в к и . Міжнародний досвід повоєнного відновлення демонструє необхідність впровадження системного, комплементарного підходу до управління трансформаційними процесами. Аргументовано, що необхідно забезпечити ефективну координацію між рівнями влади, залучити міжнародних партнерів, бізнес і громадянське суспільство, а також створити інституції, здатні реалізувати стратегічні цілі й забезпечити стійке економічне зростання. Успішні приклади інших країн свідчать – взаємодоповнення політик і механізмів здатне забезпечити не тільки інфраструктурне й промислове відновлення, а й стійкий економічний розвиток.