Особливості лексики на позначення культурно-побутових реалій у перекладах М.В. Гоголя китайскою мовою (на прикладі творів «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» і «Миргород»)

Лі Хайїн. Особливості лексики на позначення культурно-побутових реалій у перекладах М.В. Гоголя китайскою мовою (на прикладі творів «Вчори на хуторі поблизу Диканьки» і «Миргород» : дис. ... доктора філософії : 035 Філологія. Київ, 2025. 240 с.

Лі Хайїн. Особливості лексики на позначення культурно-побутових реалій у перекладах М.В. Гоголя китайскою мовою (на прикладі творів «Вчори на хуторі поблизу Диканьки» і «Миргород». – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 Філологія – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2025.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню реалії в повістях М. В. Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» та «Миргород», а також їхній переклад у різних китайських перекладах. Ґрунтуючись на визначеннях та критеріях класифікації реалій, запропонованих С. Влаховим і С. Флоріним, у дослідженні систематизуються та класифікуються реалії, виявлені в цих повістях. у цій роботі зроблено спробу проаналізувати вплив соціальних зрушень, мовної еволюції, а також зміни дослідницької парадигми у лінгвістиці на переклад реалії у збірках «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» та «Миргород». На прикладах аналізуються особливості перекладу та існуючі проблеми, а також пропонуються основні принципи, яких повинні дотримуватися перекладачі.
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету та конкретні завдання роботи, окреслено предмет, об'єкт і методи наукового дослідження, визначено практичну значущість та наукову новизну роботи, а також описано її структуру та кількість публікацій за темою дослідження із вказівкою на апробацію отриманих результатів на міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях.
У першому розділі «Слова-реалії як об'єкт досліджень у перекладознавстві» висвітлено історичний контекст виникнення проблеми слів-реалій у Китаї з перспективи соціальної модернізації. У контексті соціальної модернізації китайська мова зазнала знатних змін. Масштабний переклад іноземних літературних творів китайською мовою призвів до появи значної кількості нових лексичних одиниць, серед яких і так звані реалії – проблема, що досліджується в даній роботі. Науковий аналіз цієї проблеми розпочався у 50-ті роки ХХ століття, і в ході його розвитку відбувся методологічний перехід від лінгвістичного підходу до культурного повороту.
У цьому розділі детально висвітлюється сучасний стан досліджень проблеми реалій у західній, китайській та українській науковій традиції. Також представлено генезу та еволюцію термінів, що описують це явище: безеквівалентна лексика (БЕЛ), лакуна та реалія. На цій основі проводиться аналіз їхніх семантичних схожостей та відмінностей, а також порушується питання про застосовність концепту реалія в китайському академічному контексті.
На думку авторки, відмінності в обсязі термінів та дослідницьких підходах зумовлені глибинними розбіжностями між базовою методологію перекладацьких парадигм. У контексті культурного повороту в сучасному перекладознавстві концепція реалій набуває нової актуальності, зміщуючи акценти з «відмінностей» на «суб'єктність» і «екзистенційність» культури. Ця концепція підкреслює матеріальність, екзистенційність та суб'єктність культури, демонструючи, що національна мова й культура виявляють свою сутність не лише у процесі зіставлення та порівняння. Історичні трансформації, соціальні зрушення, процеси модернізації суспільства можуть бути відображені і в межах однієї мови – зокрема, через еволюцію перекладу реалій.
У другому розділі «Дослідження творчості Гоголя в Китаї» авторка систематизувала переклад та вивчення творчості Гоголя, зокрема повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород» у Кита. Гоголь присутній у китайському літературному просторі доволі давно – його твори почали перекладатися китайською мовою на початку ХХ ст., коли Китай ступив на шлях модернізації. Гоголезнавство в Китаї виділяє два основних напрями: 1) перекладознавчий та 2) літературознавчий.
Що стосується поточного стану перекладів збірок «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород», то наразі існує вже багато версій їх перекладів китайською мовою, що охоплюють часовий проміжок майже в 90 років. Збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород» містять чимало українських реалій. Переклад цих реалій зазнавав змін у різних історичних періодах. Аналіз способів передачі реалій у різних версіях перекладу дозволить простежити еволюцію сприйняття китайським суспільством зовнішнього світу в контексті модернізаційних процесів, а також розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення перекладацьких стратегій.
У третьому розділі «Реалії в повістях М. Гоголя « Вечори на хууторі біля Диканьки» та « Миргород»» коротко викладаються методи статистичного аналізу та критерії класифікації реалій у «Вечорах на хуторі біля Диканьки» та «Миргороді». Представлено визначення та класифікаційну систему реалій, запропоновані С. Влаховим і С. Флоріним. На основі предметного принципу здійснено систематизацію лексичних одиниць-реалій у оригінальних текстах збірників.
У четвертому розділі «Слова-реалії в повістях «Вечори на хууторі біля Диканьки» та « Миргород»: перекладознавчий аспект» проведено порівняльний аналіз передачі реалій у китайських перекладах, розглядаються стратегії перекладу, які були застосовані різними перекладачами у різні періоди у «Вечорах на хуторі біля Диканьки» та «Миргороді». Основну увагу приділено трьом аспектам: стратегіям перекладу реалій, характеристикам та проблемам, виявленим у перекладах, а також базовим принципам, якими слід керуватися під час передачі реалій перекладачами. Кожен аспект проілюстровано конкретними прикладами.
Китайські перекладачі, працюючи над реаліями в творах Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» й «Миргород» спираються на підходи – транскрипцію й переклад, однак через значні структурні й культурні відмінності між мовами, їхні стратегії набувають унікальних рис.
У випадку використання транскрипції для відтворення реалій в повістях Гоголя перекладачі використовують китайські ієрогліфи суто з фонетичною метою – на позначення схожих за вимовою складів, а не букв, як у західних мовах. Транскрипція поділяється на 3 типи: 1) повна транскрипція; 2) часткова транскрипція + пояснення; 3) фонетико-семантичний каламбур, де ієрогліфи, підібрані за звучанням, також здатні викликати асоціації з вихідним значенням.
1) метод транскрипції використовується нечасто, перевага віддається власне перекладу;
2) реалії часто супроводжуються коментарями з поясненнями, причому чим менше знайома ця реалія китайським читачам, тим докладніше пояснення;
3) прагнення мінімізувати примітки поза текстом, завдяки додаванням пояснень в середині тексту.
Різні китайські переклади також мають низку проблем. Оскільки видання відбувалися з розбіжностями (іноді великими) в часі, то підходи до перекладу одних і тих самих реалій змінювалися, і це було тісно пов’язане з соціальними змінами в Китаї – китайське суспільство швидко модернізувалося і це безпосередньо впливало на форму текстів. Ці зміни проявилися в наступному: 1) поступове скорочення помилок у перекладі; 2) підвищення стандартизації у відтворенні реалій; 3) встановлення норм транскрипції власних імен і формування усталених відповідників; 4) спроби використання «дослівного перекладу» й, зрештою, відмова від нього; 5) явище спрощення (інформації) в перекладах.
Загалом, стратегії перекладу реалій в цих повістях еволюціонували паралельно з розвитком китайського суспільства, радикальними мовними змінами й прогресом теорії перекладу. Сучасні переклади демонструють тенденцію до стандартизації й підвищення точності, а в останніх версіях спостерігається спрощення лексики, пов’язане з розширенням знань китайських читачів.
Однак, незалежно від обраної перекладачем стратегії, необхідно дотримуватися таких базових принципів, як глибоке розуміння соціально-історичного й культурного контексту твору; дотримання принципу «відповідності» оригіналу для точного відтворення смислу реалії; врахування впливу соціальних змін на мовні норми. Ці принципи безпосередньо визначають якість і стиль перекладу, а також відображають відповідальність перекладача. Якісний переклад можна створити тільки якщо дотримуватися цих принципів і підбирати адекватні стратегії, що відповідають запитам суспільства. У такому перекладі максимально буде збережено смисл і цінність реалій оригіналу.
Аналіз перекладу з точки зору соціально-історичної еволюції, спрямований на виявлення позамовних факторів, що впливають на вибір перекладацьких стратегій, дозволяє розкрити фундаментальні причини перекладацьких рішень, розширити епістемологічні горизонти і забезпечити наукову спадкоємність.
Більше того, у контексті «культурного повороту» та навіть «соціального повороту» у сучасному перекладознавстві потребує переосмислення значущість поняття «реалія». Воно актуалізує «матеріальність» культурних об'єктів і утверджує «суб'єктність» культури, на противагу поняття «лакуна», яке зосереджено на «відмінностях». Комуникація, заснована на принципах цього поняття, має потенціал мінімізувати культурну ексклюзивність та посилити суб'єктну самосвідомість у культурі.
Ключові слова: реалії, переклад, перекладознавство, Гоголь, гоголезнавство, китайська мова, китайська література, модернізація, культурний поворот, перекладна трансформація, лексика, тактика, стратегия, лінгвокультура, еволюція мови, Китай, китайське літературознавство, концепт, стандартизація мови, лінгвістика, китайське речення