Застосування наративу у психологічному консультуванні рятувальників – учасників ООС з порушеннями часової орієнтації

Афанасьєва, Н. Є. (2019). Застосування наративу у психологічному консультуванні рятувальників – учасників ООС з порушеннями часової орієнтації. Український психологічний журнал, 1(11), 28–37. https://doi.org/10.17721/upj.2019.1(11).2

Стаття присвячена визначенню шляхів застосування наративу у психологічному консультуванні рятувальників – учасників ООС для оптимізації часової перспективи. Психологічне консультування розглядається як особливий тип розповіді, в якому виокремлюються характерні елементи, що відносяться до структури його розгортання – зачин, експозицію, зав’язку, розвиток дії, кульмінацію, розв’язку і коду. Зі структурою розгортання наративу безпосередньо пов’язана структура часової перспективи, оскільки остання відображає хронологію подій.
У рятувальників, які брали участь у ООС, ставлення до минулого негативне, що пов’язане з переживанням реальних неприємних подій та травмуванням, які нівелюють приємні враження та реконструюють більшість спогадів у негативні. Їхнє ставлення до життєвого часу пов’язане з бажанням отримувати задоволення, збудження, насолоду нині, ризикувати та не турбуватися про майбутні наслідки такої поведінки. Майбутнє загалом має менше значення, ніж нинішній та минулий часи життя.
Для оптимізації часової орієнтації рятувальників – учасників ООС ми пропонуємо використовувати елементи автобіографічного наративу у процесі психологічного консультування. Автобіографічний наратив кожної людини є унікальним поєднанням спогадів, усвідомлень сенсів подій, почуттів та міфологем, які будують індивідуальну історію життя. Індивідуальна історія включає всі події, що відбувалися з людиною в минулому. Змістом автобіографічного наративу є вибіркові події в контексті трьох проміжків часу – минулого, сьогодення і майбутнього.
Процес психологічного консультування рятувальників – учасників ООС спрямований на розвиток збалансованості часової орієнтації, яка необхідна для ефективної життєдіяльності особистості. Така часова орієнтація є найбільш психологічно і фізично здоровою для людини та оптимальною для її функціонування в суспільстві. Позитивні зміни часової перспективи є одним з показників зменшення травматичної симптоматики особистості.