Українсько-грузинські літературні взаємини: домінанти сучасного порівняльного вивчення

Грицик, Л. (2024). Українсько-грузинські літературні взаємини: домінанти сучасного порівняльного вивчення. Шевченкознавчі студії, (1(27)), 98–117. https://doi.org/10.17721/2410-4094.2024.1(27).1/98-117

Вступ. У статті на матеріалі сучасних українсько-грузинських літературних взаємин простежується рух наукової думки у їх вивченні. Активна взаємодія дослідницьких підходів – генетично-контактного і порівняльно-типологічного змінили загальну парадигму, спричинили нові напрямки порівняльних студій, позначилися на розробці проблемно-тематичних, художніх моделей.
Методи. Робота виконана з використанням комплексу методів: історико-літературного, контактно-генетичного, порівняльно-типологічного. У статті використані концептуальні положення праць із культурології, рецептивної естетики, етноімагології, перекладознавства, інтермедіальних і постколоніальних студій.
Результати дослідження. Знайомство із сучасними українсько-грузинськими порівняльними студіями показало, що залежно від матеріалу, мети автори змінюють методи дослідження. Опертя на методологічні положення теорії літератури урізноманітнює характер зіставлень, активізує напрацювання рецептивної естетики, імагології, наратології.
Спостереження над українсько-грузинськими порівняльними студіями свідчить про важливість підготовки картвелологів та україністів, важливість володіння мовами оригіналу, що позначається на відборі матеріалу для зіставлень, а також глибшому дослідженні проблем порівняльної поетики, застосуванні міждисциплінарних підходів тощо. 
Висновки. Зміна компаративних підходів у вивченні українсько-грузинських літературних взаємин – відхід від домінуючих моментів позитивістської фази, використання зіставно-типологічних кардинально змінило студії, наповнило їх новим змістом. Дослідження дозволили повніше відчути зміни в національних літературах, основні тенденції їх розвитку, проблематику, жанрову специфіку. І, врешті, «впустити» в поле вивчень сучасну літературу з тим, щоб картина її розвитку була повнішою, ширшим концептуальне поле, в якому розвивається кожна із літератур.