Самооборона як форма застосування збройної сили: сучасний погляд міжнародного права

[APA 7] Havrylchenko, H. (2025). Самооборона як форма застосування збройної сили: сучасний погляд міжнародного права. [Магістерська робота, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/22297

[ДСТУ] Havrylchenko H. Самооборона як форма застосування збройної сили: сучасний погляд міжнародного права : кваліфікаційна робота магістра : 293 Міжнародне право / наук. кер. В. С. Ржевська. Київ, 2025. 103 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/22297 (дата звернення: 17.07.2026).

Гаврильченко Глєб Романович. Самооборона як форма застосування збройної сили: сучасний погляд міжнародного права.
Випускна магістерська кваліфікаційна робота. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Навчально-науковий інститут міжнародних відносин, кафедра міжнародного права.
Випускна магістерська кваліфікаційна робота присвячена аналізу розвитку права держави на самооборону як інституту міжнародного публічного права, критеріїв підстав його застосування, дослідженню історії права держави на самооборону як явища в міждержавних відносинах, взаємодії здійснення самооборони з правом ведення воєнних дій на території інших держав, а також сучасного застосування зазначеного права, зокрема можливість зловживання ним і здійсненню аналізу перспектив розвитку права держав на самооборону.
У роботі оглянуто справу «Кароліна» 1837 року як класичний приклад застосування права держави на самооборону, досліджено традиційні критерії, яких мають дотримуватися держави при застосуванні зазначеного права, оглянуто практику їх дотримання й визначення доцільності й можливості цього в сучасних збройних міждержавних конфліктах. Робота також досліджує явище превентивної / випереджувальної самооборони, зокрема у світлі боротьби з терористичними загрозами; звернено увагу на практику МС ООН у справах держав, які посилалися на застосування права держави на самооборону. Досліджено стан сучасної взаємодії норм договірного й звичаєвого права держав на самооборону в міжнародно-правовій практиці; здійснено аналіз самооборони проти гібридних загроз й актів гібридної агресії, зокрема в кіберпросторі. Розглянуто питання прогресу й реакції в сучасному праві держав на самооборону, зокрема в контексті теорії справедливої війни, й поверненні в міждержавних відносинах до «права сильного». Проаналізовано реалізацію Україною права на самооборону в умовах збройної агресії Російської Федерації й можливі вектори його розвитку як міжнародно- правового інституту в умовах сучасних міждержавних відносин.

Ключові слова :

право держави на самооборону міжнародне публічне право індивідуальна / колективна самооборона міждержавні відносини справа «Кароліна» 51 стаття Статуту ООН теорія справедливої війни агресія Росії проти України гібридна агресія гібридні загрози збройний напад превентивна / випереджувальна самооборона заборона застосування сили право сильного right of the State to self-defense public international law individual / collective self-defense interstate relations Caroline case Article 51 of the UN Charter just war theory Russian aggression against Ukraine hybrid aggression hybrid threats armed attack preventive / preemptive / anticipatory self- defense prohibition of the use of force right of the strong

Галузі знань та спеціальності :

29 Міжнародні відносини::293 Міжнародне право

Файл(и) :

Формат :

Adobe PDF

Розмір :

4.69 MB

Контрольна сума :

(MD5):c37084ae62b9a88dc4e2b61a361d1349

Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International