Сільськогосподарські ландшафти як складова національної культурної спадщини: досвід охорони історичних ландшафтів Італії

Аріон, Оксана Василівна

doi:10.17721/2786-4561.2026.7.1-3/14

Сільськогосподарські ландшафти як складова національної культурної спадщини: досвід охорони історичних ландшафтів Італії

Тип публікації :

Стаття

Дата випуску :

2026

Автор(и) :

Аріон, Оксана Василівна

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Мова основного тексту :

Ukrainian

eKNUTSHIR URL :

https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/31985

DOI :

10.17721/2786-4561.2026.7.1-3/14

Журнал :

Конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів

Випуск :

7(1)

ISSN :

2786-4561

Початкова сторінка :

20

Кінцева сторінка :

30

Цитування :

[APA 7] Аріон, О. В. (2026). Сільськогосподарські ландшафти як складова національної культурної спадщини: досвід охорони історичних ландшафтів Італії. Конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів, (7(1)), 20–30. https://doi.org/10.17721/2786-4561.2026.7.1-3/14

[ДСТУ] Аріон О. В. Сільськогосподарські ландшафти як складова національної культурної спадщини: досвід охорони історичних ландшафтів Італії. Конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів. 2026. № 7(1). С. 20—30. DOI: 10.17721/2786-4561.2026.7.1-3/14

Стаття присвячена аналізу досвіду охорони історичних сільськогосподарських ландшафтів як спадщини та складової регіонального розвитку (на прикладі Італії). Аналіз діяльності UNESCO в контексті охорони культурної спадщини та FAO (проєкт GIAHS) доводить обґрунтованість охорони унікальних зразків сільських ландшафтів та традиційного господарювання. На основі аналізу наукометричних баз даних встановлена суттєва актуальність подібного дослідження, оскільки в зарубіжних публікаціях проблематика сільськогосподарської спадщини представлена досить широким колом питань, на противагу українським науковим виданням, де публікації з даної тематики практично відсутні. В якості об’єкта дослідження обрано Італію - країну з усталеною традицією органічного землеробства, сільського та еногастрономічного туризму, найбільшою в ЄС кількістю зареєстрованих географічних зазначень, що стало можливим внаслідок існування значної кількості збережених практик традиційного господарювання і історичних сільських ландшафтів. Крім того, у попередніх дослідженнях була з’ясована вагома роль, яку у розвиткові сільських громад відіграє представленість унікальних агроландшафтів Італії у складі Всесвітньої спадщини UNESCO та світової сільськогосподарської спадщини (GIAHS). Джерельною базою дослідження стали публікації і офіційні видання профільних міжнародних організацій, а також державних установ, партнерських програм, громадських організацій/асоціацій Італії. З’ясовано, що в країні налаштована багаторівнева система охорони сільськогосподарських ландшафтів, що забезпечується діяльністю ряду як державних установ і проєктів під егідою Міністерства сільського господарства, продовольчого суверенітету та лісового господарства Італії, так і громадських об’єднань та низових ініціатив; а питання збереження та валоризації історичних сільських ландшафтів і традиційних господарських практик є невід’ємною складовою політики сільського розвитку Італії, як на державному, так і на регіональному і місцевому рівнях. Аналіз досвіду Італії дозволить в майбутньому визначити певні вектори розвитку України щодо охорони історичних сільськогосподарських ландшафтів та традиційних практик господарювання як національної культурної спадщини, що набуває особливої ваги в контексті втрат земель сільськогосподарського призначення, пов’язаних з війною за Незалежність України.