Магнітні поля і термодинамічні умови в передмаксимальній фазі сонячного спалаху балу M6.4/3N

Лозицький, В., & Стоділка, М. (2019). Магнітні поля і термодинамічні умови в передмаксимальній фазі сонячного спалаху балу M6.4/3N. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Астрономія, (59), 20–28. https://doi.org/10.17721/BTSNUA.2019.59.20-29

Досліджено передмаксимальну фазу сонячного спалаху 19 липня 2000 р. балу M6.4/3N, який виник в активній області NOAA 9087. Ешельні зеєман-спектрограми цього спалаху були отримані на горизонтальному сонячному телескопі Астрономічної обсерваторії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Ефективне магнітне поле Beff було виміряне по лініях FeI 6301.5 Ǻ, FeI 6302.5 Ǻ, Нα і Нβ. Виявилось, що в найяскравішому місці спалаху, яке проектувалось на невелику сонячну пляму N полярності, Beff по всіх чотирьох лініях були близькими між собою і відповідали 1.0–1.2 кГс. Водночас модуль напруженості магнітного поля на рівні формування FeI 6302.5, визначений за розщепленням піків V параметра Стокса і локалізацією σ-компонент у профілях I ± V, був у межах 1.6–2.6 кГс. Бісектори профілів I + V та I – V лінії FeI 6301.5 є паралельними між собою, що вказує на просту однокомпонентну структуру магнітного поля на рівні середньої фотосфери під спалахом. Бальмерівський декремент Imax(Нα)/Imax(Нβ) по лініях Нα і Нβ дорівнював 1.16. Напівемпірична модель фотосферних шарів спалаху будувалась за спостережними профілями Стокса І немагніточутливих ліній FeI 5123.7 i 5434.5 шляхом розв'язання оберненої задачі нерівноважного перенесення випромінювання з використанням стабілізаторів Тихонова. Виявилось, що для розподілу температури з висотою ефекти відхилення від ЛТР є суттєвими вже для шарів нижньої фотосфери, що відповідають висотам h ≥ 0 (тобто τ5 ≤ 1). У всій товщі фотосфери (h = 0–500 км) температура у спалаху понижена порівняно із незбуреною атмосферою, тоді як для h > 500 км вона є дещо підвищеною. Мікротурбулентна швидкість підвищена на висотах h > 200–500 км, тоді як на висотах h < 200 км вона понижена. Отримані результати вказують на те, що верхня фотосфера і нижня хромосфера суттєво збурюються під час сонячних спалахів навіть тоді, коли в нижчих шарах (середня фотосфера) магнітне поле є квазіоднорідним.