Соціально-психологічна модель психологічної просвіти населення, що переживає травму війни

ЧОРНА, Л. (2024). Socio-psychological model of psychoeducation for the population experiencing war trauma. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Psychology, 2(20), 117–125. https://doi.org/10.17721/BPSY.2024.2(20).19

Вступ. На основі узагальнення світового досвіду долання засобами психологічної допомоги негативного впливу на ментальне здоров'я та соціально-психологічний добробут населення наслідків надзвичайних масштабних подій, серед яких і війна, а також представлених у психологічних джерелах моделей інтервенцій у розв'язання психологічних проблем окремої людини, запропоновано соціально-психологічну модель масової психологічної просвіти населення, що переживає травму війни. Метою психоедукації мав стати розвиток психологічної стійкості населення, а в контексті російсько-української війни – стійкості заради збереження держави України та перемоги над російським агресором.
Методи. Використано аналіз наукових джерел, класифікація підходів, теоретичне моделювання процесу організації та впровадження психологічної просвіти населення.
Результати. Обґрунтовано змістові, методичні, організаційні та етичні концептуальні положення, які покладено в зміст психологічної просвіти, серед яких: використання резильєнтного підходу з опорою на ресурси особистості, превенція негативного впливу травмівних подій війни, травмочутливість у соціальній взаємодії, зокрема й у процесах поширення знань про психічну травму; використання соціально-психологічних механізмів і закономірностей соціальної поведінки людини з метою запровадження психоедукації в практику; розуміння психологічних знань як тексту, орієнтованого на масову комунікацію; позиціонування психологічних знань для населення як цінності та інструменту розв'язання життєвих завдань. Методична складова частина моделі полягає в застосуванні технологічного підходу до опанування базовими психологічними знаннями як мінімальним, але необхідним їх обсягом, що забезпечує стійкість людини під час війни, та з метою подальшого розвитку психологічної грамотності населення.
Висновки. Обґрунтовано, що запропонована модель психологічної просвіти населення, що переживає травму війни, є концептуальним підґрунтям прикладних досліджень із ефективності впровадження психологічної просвіти в масову комунікацію та процеси соціальної взаємодії в потенційно травмівних ситуаціях війни. Психоедукацію розглянуто як окремий соціально-психологічний процес, вона є оригінальною за механізмами розвитку психологічної грамотності населення. що становить її наукову новизну.