ІНТЕГРАЦІЯ ОБ’ЄКТА ТЗ-ВЗ В АВТОМАТИЗОВАНУ СИСТЕМУ УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ АРТИЛЕРІЇ

Кузавков, В., Солодовник, В., Лапа, В. (2024). INTEGRATION OF V-F FACILITY IN AUTOMATED ARTILLERY FIRE CONTROL SYSTEM. Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка(84), 82–90. https://doi.org/10.17721/2519-481X/2024/84-09

Автоматизовані системи управління вогнем артилерії (АСУва) відіграють важливу роль у сучасних бойових діях у прикордонних областях України. Такі системи дозволяють значно підвищити ефективність застосування не лише окремих вогневих засобів, а й угруповань таких систем. Автоматизація процесу управління вогнем забезпечує оперативну передачу (розподіл та перерозподіл) цілевказань, що призводить до підвищення точності та ефективності дій артилерійських підрозділів.На практиці, існуючі АСУва мають ряд недоліків, таких як складність, вартість та тривалі терміни розробки. Наявність та використання на фронті артилерійських систем розробки минулого століття та різних виробників значно ускладнює (а іноді – унеможливлює) впровадження АСУва, внаслідок відсутності уніфікації та стандартизації компонентів.Одним зі шляхів розвитку та вдосконалення АСУва є впровадження уніфікованої системи автоматизованого управління (САУ) об’єктом типу транспортний засіб – вогневий засіб (ТЗ-ВЗ). Така САУ може бути використана як основа для розробки нових АСУва, а також для модернізації існуючих.У статті розглядаються принципи та завдання АСУ вогнем артилерії, а також пропонується напрямок їх удосконалення за допомогою САУ ТЗ-ВЗ.У класичних задачах теорії автоматичного управління часто виникає необхідність врахування обмежень на змінні стану. Наявність таких обмежень розглядається в рамках двох підходів. Обмеження можуть розглядатися як певні умови, виконання яких не гарантується фізичними властивостями об'єкта і повинно забезпечуватися належним вибором управління. При другому підході, обмеження на змінні стану враховуються за допомогою введення нелінійних статичних характеристик із насиченням. При цьому, в моделі об’єкта обмеження накладаються не на вектор змінних стану, а на вектор їх похідних – вхідні сигнали окремих ланок системи. Вихід змінних стану за межі, визначеними статичними нелінійностями, загалом, можливий.