НЕСТАНДАРТНІ РЕЖИМИ РОБОЧОГО ЧАСУ: ОСОБЛИВОСТІ ТА ЇХ СУТНІСТЬ

Oleksienko, O. S. (2024). NON-STANDARD MODES OF WORKING TIME: FEATURES AND THEIR ESSENCE. Social Law(1). https://doi.org/10.32751/2617-5967-2024-01-17

В даній статті автором аналізується зміст поняття «робочий час», зокрема, визначаються його характерні риси та особливості розуміння в соціології, економіці та праві. Пропонується виділяти такі ознаки робочого часу: це часовий проміжок; визначається нормативно-правовими актами трудового законодавства, колективним та трудовим договором; є важливою частиною організації праці, що зобов’язує до певних дій як роботодавця, так і працівника; є мірою, яка визначає розмір заробітної плати; відображає динаміку трудових відносин. Основна увага приділяється визначенню поняття нестандартних режимів робочого часу та значенню даних форм в умовах сьогодення. Під режимом робочого часу слід розуміти встановлений законодавством або локальними нормативно-правовими актами порядок розподілу і використання робочого часу протягом доби, тижня, інших календарних періодів. Нестандартний режим робочого часу – це альтернативні форми організації робочого часу, які відрізняються від типових традиційних графіків роботи, таких як стандартний восьмигодинний робочий день з понеділка по п’ятницю.Зазначається, що нестандартні режими робочого часу відіграють істотну роль в соціально-економічному розвитку країн, які мають ринкову економіку. Сутність нестандартних режимів робочого часу полягає в тому, щоб забезпечити оптимальне використання робочого часу, підвищити продуктивність працівників, покращити баланс між роботою та особистим життям, а також забезпечити гнучкість і адаптивність у відповідь на зміни потреб бізнесу та суспільства в цілому. Нестандартні режими робочого часу мають як переваги, так і недоліку щодо застосування. До переваг застосування нестандартних режимів робочого часу можна віднести: боротьба з безробіттям, можливість поєднання роботи із навчанням або сімейними обов’язками, а також гнучкість роботи в умовах пандемії, воєнного стану та інших соціальних викликів. Недоліками в свою чергу є: складність контролю за працівниками; необхідність додаткових витрат на обладнання та програмне забезпечення, яке дозволить працювати дистанційно, труднощі в комунікації з колективом та налагодженні командної роботи.