ОБСЄ ЯК ІНСТИТУЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ДОВІРИ, ВІЙСЬКОВОЇ ТРАНСПАРЕНТНОСТІ, КОНТРОЛЮ НАД ОЗБРОЄННЯМИ ТА ЗАПОБІГАННЯ КОНФЛІКТАМ У ЄВРОПІ

Гурковський, В. (2025). OSCE AS AN INSTITUTIONAL MECHANISM FOR CONFIDENCE-BUILDING, MILITARY TRANSPARENCY, ARMS CONTROL AND CONFLICT PREVENTION IN EUROPE. Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка(89), 64–73. https://doi.org/10.17721/2519-481X/2025/89-07

Стаття присвячена аналізу ОБСЄ як комплексний інституційний механізм поєднання режимів військової прозорості, заходів зі зміцнення довіри та безпеки, інструментів раннього попередження й врегулювання конфліктів.У сучасному європейському безпековому середовищі, що характеризується геополітичною фрагментацією та ерозією традиційних режимів контролю над озброєннями, довіра між державами більше не може розглядатися як результат політичних декларацій чи спільності цінностей. Вона формується через інституційні механізми передбачуваності, у яких військова транспарентність відіграє ключову рольДослідження базується на поєднанні інституціонального підходу та методології безпекових студій. Проведено якісний порівняльний аналіз ключових документів ОБСЄ (Віденський документ 2011, Кодекс поведінки щодо воєнно-політичних аспектів безпеки 1994 року), діяльності Центру запобігання конфліктам, польових місій та інституту Верховного комісара у справах національних меншин. Здійснено декомпозицію інструментів за нормативним, верифікаційним, аналітичним і медіаційним вимірами з акцентом на їх взаємодію. Метою дослідження є визначення взаємозв’язку між режимами військової транспарентності та інструментами врегулювання конфліктів у межах Організації з безпеки і співробітництва в Європі, а також обґрунтування напрямів їх інституційної оптимізації в умовах тривалої кризи європейської архітектури безпеки.Результати дослідження показують, що ефективність ОБСЄ визначається не окремими інструментами, а їхньою взаємодією, яка забезпечує процедурну передбачуваність і знижує ризик ескалації. Виявлено ключові обмеження: консенсусна модель ухвалення рішень, формалізація режимів транспарентності, фрагментація військової діяльності нижче порогових значень та слабка інтеграція верифікаційних даних з механізмами раннього попередження й медіації. Запропоновано авторську модель оптимізації, що передбачає модернізацію порогових критеріїв, посилення аналітичної автономії Центру запобігання конфліктам, впровадження цифрових інструментів верифікації та тісніше поєднання моніторингу з медіаційними практиками.