Правове регулювання соціального захисту осіб з інвалідністю як учасників соціальнозабезпечувальних відносин

Костюк Ю. В. Правове регулювання соціального захисту осіб з інвалідністю як учасників соціальнозабезпечувальних відносин : дис. ... д-ра філософії : 081 Право. Київ, 2025. 270 с.

Костюк Ю. В. Правове регулювання соціального захисту осіб з інвалідністю як учасників соціальнозабезпечувальних відносин. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» (08 – «Право»). – Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України. – Київ, 2025.
Дисертаційне дослідження присвячене комплексному аналізу правового регулювання соціального захисту осіб з інвалідністю в Україні, що займають важливу роль як учасники соціальнозабезпечувальних правовідносин. Метою роботи є виявлення особливостей правового статусу осіб з інвалідністю у системі соціального захисту, дослідження чинних нормативноправових актів у цій сфері та розробка рекомендацій для їх удосконалення. Особливу увагу приділено інституційним, правовим та соціальним механізмам, що забезпечують права осіб з інвалідністю в контексті сучасних українських реалій, зокрема в умовах економічних труднощів, воєнної агресії та зростаючого попиту на соціальні послуги.
У дисертації на основі аналізу чинного законодавства та практики соціального захисту в Україні досліджується правовий статус осіб з інвалідністю як учасників соціальнозабезпечувальних правовідносин. Проаналізовано соціальноправовий механізм реалізації прав осіб з інвалідністю, гарантованих Конституцією України, міжнародними договорами, а також національними нормативноправовими актами, зокрема Законом України «Про соціальний захист осіб з інвалідністю».
Дослідження передбачає теоретичне та практичне осмислення основних принципів і засад правового регулювання соціального захисту осіб з інвалідністю. Установлено, що соціальний захист осіб з інвалідністю включає широке коло заходів, серед яких важливу роль відіграють пенсійне забезпечення, допомоги, соціальні послуги, реабілітація, а також права на медичне обслуговування та інклюзивне навчання. Це дозволяє особам з
інвалідністю інтегруватися в суспільство на рівних умовах з іншими громадянами, що є одним з основних аспектів гідної зайнятості та реалізації соціальних прав.
У роботі виділено основні категорії соціального захисту осіб з інвалідністю, включаючи пенсійне забезпечення, соціальні пільги, допомоги, а також послуги, які сприяють покращенню їхнього життєвого рівня, медичної допомоги та реабілітації. Особливу увагу приділено правовому статусу осіб з інвалідністю як учасників соціальнозабезпечувальних відносин, зокрема у зв'язку з необхідністю адаптації законодавства до сучасних міжнародних стандартів і європейських норм, що стосуються прав людей з інвалідністю.
Порівняльний аналіз законодавства України та міжнародних правових норм дозволяє виявити суперечності та прогалини в правовому регулюванні соціального захисту осіб з інвалідністю в Україні. Зокрема, досліджено питання щодо недосконалості нормативноправових актів, які визначають права осіб з інвалідністю у сфері зайнятості, доступу до освіти та охорони здоров’я, а також виявлено бар’єри у сфері медичної та соціальної реабілітації.
У межах дослідження було виявлено низку ключових проблем, що потребують законодавчого врегулювання. Зокрема, акцентовано на необхідності вдосконалення процедур доступу осіб з інвалідністю до соціальних послуг і державної підтримки, зокрема шляхом запровадження ефективних механізмів моніторингу дотримання їхніх прав. Окрему увагу приділено потребі у підвищенні ефективності фінансування державних програм, спрямованих на забезпечення прав осіб з інвалідністю, удосконаленню системи державного соціального страхування та оптимізації організації медичних послуг.
Проаналізовано провідний міжнародний досвід, зокрема країн Європейського Союзу, у сфері забезпечення прав осіб з інвалідністю. Розглянуто системи соціального захисту в державах, де впроваджено розвинуті моделі підтримки осіб з інвалідністю, зокрема у сферах працевлаштування та реабілітації. Констатовано, що Україна має потенціал
для адаптації найкращих практик ЄС, зокрема щодо створення безбар’єрного середовища, а також впровадження інклюзивних освітніх і трудових політик.
Запропоновано низку рекомендацій щодо вдосконалення національного законодавства у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю. Зокрема, обґрунтовано необхідність прийняття нової концепції реформування системи соціального захисту осіб з інвалідністю в Україні, яка передбачатиме заходи з удосконалення нормативноправового регулювання, забезпечення рівного доступу до соціальних послуг, а також розвиток інклюзивних моделей освіти та працевлаштування.
Окрему увагу приділено доцільності розроблення нових програм реабілітації та соціалізації осіб з інвалідністю, зокрема шляхом створення механізмів громадської підтримки, стимулювання роботодавців до створення робочих місць для осіб з інвалідністю та формування сприятливого середовища для їхньої інтеграції на ринку праці.
У висновках роботи підтверджено, що для покращення системи соціального захисту осіб з інвалідністю в Україні необхідне проведення комплексної реформи, спрямованої на вдосконалення законодавчого регулювання, розширення доступу до соціальних послуг та підвищення рівня фінансування. Така реформа має забезпечити підвищення якості життя осіб з інвалідністю та сприяти їхній повноцінній інтеграції в суспільство.