Урбанізаційний процес на Полаб’ї у X–XII ст. та його особливості

Рудь, М. (2026). Урбанізаційний процес на Полаб’ї у X–XII ст. та його особливості. Етнічна історія народів Європи, (78), 228–236. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2026.78.25

Актуальність. Системоутворюючим чинником цивілізації середньовічного Заходу було місто, котре з моменту свого виникнення стало рушієм соціально-економічних перетворень і центром адміністративно-політичних, ідеологічних та культурних новацій. Незважаючи на зростаючий останнім часом інтерес вітчизняних медієвістів до феномену середньовічного урбанізму в українській медієвістиці ще й понині залишається недостатньо вивченою проблема урбанізаційних процесів на Полаб’ї у добу раннього середньовіччя. Між тим її дослідження дає можливість прояснити багато важливих питань соціально-економічного і політичного розвитку слов’янських племен межиріччя Ельби і Одеру, а також закономірності і типологічні особливості ґенези і розвитку ранньосередньовічних міст у цьому регіоні Європи. Мета даної статті полягає в тому, щоб на основі писемних і археологічних джерел, а також спеціальної історичної літератури комплексно проаналізувати урбанізаційний процес на Полаб’ї у Х–ХІІ ст. та його особливості. Методологічно дослідження спирається на принципи історизму, науковості й авторської об’єктивності, а також на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення, по рівняння) та спеціально-історичних (історико-типологічний, історико-системний) методів. Результати. У ході дослідження було встановлено, що міста у полабсько-прибалтійських слов’ян в основному сформувалися уже до початку ХІ ст. З’ясовано, що основою економічної самостійності міст заельбських слов’ян була концентрація у них ремісничого виробництва і обміну. Доведено, що економічні фактори урбанізаційного процесу на Полаб’ї були тісно пов’язані з політичними. Зазначається, що формування у слов’ян межиріччя Ельби і Одеру ранньофеодальних відносин вело до змін у політичній організації, появи нових центрів суспільного життя, у яких зосереджувались представники виникаючого панівного прошарку і релігійного культу. Встановлено, що топографічна структура полабо-слов’янських міст у Х–ХІІ ст. не відрізнялась суттєво від західно-ельбських областей цього ж періоду. Висновки. Судячи з отриманих результатів, ранній розвиток міст на Полаб’ї у Х–ХІІ ст. в основному відбувався в підгроддях біля стін гродів, у яких проживали передусім ремісники і слуги, а в найбільш значних із них, крім того ще й купці. Підкреслюється, що негативна роль у формуванні і розвитку міст полабсько-прибалтійських слов’ян відіграла східна експансія німецьких феодалів, у ході якої у другій половині ХІІ ст. було зруйновано багато міських центрів на Полаб’ї.