УКРАЇНСЬКА ТОПОНІМІЯ В ТУРЕЦЬКОМУ ЛІНГВО-ІСТОРИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Кулик, І., Корчинська, Н. (2025). UKRAINIAN TOPONYMY IN TURKISH LINGUISTIC-HISTORICAL DISCOURSE. BULLETIN OF TARAS SHEVCHENKO NATIONAL UNIVERSITY OF KYIV. ORIENTAL LANGUAGES AND LITERATURES, 1(30), 27–30. https://doi.org/10.17721/1728-242X.2024.30.04

Вступ. Розглядається проблематика відтворення українських топонімів засобами турецької мови в історичному та лінгвістичному контекстах. Дослідження висвітлює численні згадки про українські географічні назви, засвідчені в різноманітних турецьких писемних пам'ятках XVI–XVIII ст., таких як картографічні матеріали, літописи, хроніки й офіційні державні документи. Актуальність роботи зумовлена важливістю українських топонімів у турецьких джерелах як унікального матеріалу для реконструкції історичних взаємозв'язків між українським і турецьким народами та відтворення історичної географії України. Мета дослідження полягає у з’ясуванні способів передачі топонімів, локалізованих на території сучасної України, включно з назвами географічних об'єктів Кримського півострова, і виявленні ключових лінгвістичних викликів під час їхнього відтворення турецькою.
Методи. У дослідженні застосовано комплексний підхід, що поєднує загальнонаукові та спеціальні лінгвістичні методи. Використано методи аналізу і синтезу для опрацювання теоретичного матеріалу та формування висновків, метод індукції для узагальнення отриманих результатів. Дескриптивний метод застосовано для опису особливостей відтворення топонімів, а порівняльно-зіставний – для виявлення відмінностей між оригінальними назвами та їхніми турецькими відповідниками. Також використано методи історичного та лінгвістичного аналізу під час вивчення турецьких писемних пам'яток XVI–XVIII ст., включаючи картографічні матеріали, літописи, хроніки й офіційні державні документи. Застосовано методи транскрипційного аналізу й етимологічного дослідження для вивчення фонетичної та семантичної адаптації топонімів.
Результати. У ході дослідження виявлено ключові лінгвістичні виклики та труднощі, що виникали під час відтворення українських географічних назв турецькою. Встановлено, що ці труднощі були спричинені структурними, фонетичними та морфологічними розбіжностями між задіяними мовними системами, а також історико-культурними чинниками. Аналіз показав різноманітність методів, що використовуються для передачі українських топонімів у турецьких джерелах, зокрема такі: ендонімічний переклад, транскрибування, транслітерування, екзонімічний переклад та калькування.
Висновки. Дослідження підкреслює значущість українських топонімів у турецьких джерелах як цінного лінгвістичного й історичного матеріалу. Результати роботи сприяють глибшому розумінню механізмів міжмовної та міжкультурної комунікації між українським і турецьким народами. Виявлені особливості відтворення українських топонімів у турецькій мові надають важливу інформацію для реконструкції історичної географії України та розкривають складність процесів мовної взаємодії в контексті історичних контактів між двома культурами.