ВОЄННИЙ ДИСТРЕС І РЕСУРСИ ОПАНУВАННЯ: ПРОТЕКТОРИ І ПРЕДИКТОРИ РОЗВИТКУ ПОСТ-ТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ УКРАЇНЦІВ НА ДРУГОМУ РОЦІ ПОВНОМАСШТАБНОЇ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Найдьонова, Л. А., Дембіцький, С. С., & Степаненко, В. П. (2024). ВОЄННИЙ ДИСТРЕС І РЕСУРСИ ОПАНУВАННЯ: ПРОТЕКТОРИ І ПРЕДИКТОРИ РОЗВИТКУ ПОСТ-ТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ УКРАЇНЦІВ НА ДРУГОМУ РОЦІ ПОВНОМАСШТАБНОЇ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ. Український психологічний журнал(2 (22)), 76–96. https://doi.org/10.17721/upj.2024.2(22).5

Одним із найпомітніших наслідків війни в усьому світі є зростання проблем психічного здоров’я цивільного населення, зокрема, тривалий стрес і розвиток посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Виявлення факторів підвищення та зменшення ризику розвитку ПТСР серед населення є важливим завданням з огляду стратегічного планування у сфері охорони психічного здоров’я. У перший рік російсько-української війни (2022) міжнародні групи дослідників провели кілька опитувань в Україні різними методами для оцінки рівня ПТСР. Однак недостатньо досліджень, які б зосереджувалися на виявленні факторів, що зменшують патологізацію тривалого стресу, та виявляють обставини І ресурси, які були б захисними проти патологізації стресу. У статті представлено результати дослідження предикторів і протекторів розвитку ПТСР, спричинених різними стресорами на третьому році повномасштабної війни у дорослого населення – на основі опитування репрезентативної всеукраїнської вибірки (N=2767) у жовтні 2023 р. Регресійний аналіз за різними моделями, в яких залежною змінною був індекс ПТСР (критерій інтрузії з PCL-C), а незалежними змінними були кумуляція (накопичення) воєнних стресорів та їх невизначеність, а також загальний дистрес та його види (за Дорогатісом), різноманітні особистісні ресурси (ціннісні структури, оптимістичні настановлення, різноманітні способи релаксації). Найсильнішими провісниками ПТСР є тривожний і депресивний типи дистресу, а захисний ефект найбільший мали оптимістичні настановлення. Вивчалися когнітивні компоненти, зокрема негативні думки виявилися дуже потужним предиктором розвитку ПТСР. Сформульовано перспективи дослідження рефлексивних процесів, які по-різному пов’язані з ризиком ПТСР залежно від досвіду дисциплінованого наукового мислення. Висновки пропонується розглядати з позиції організація психоосвіти в системі освіти та через медіа.