ЩОДО ПРАВА НА АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ ТА ПЕРЕГЛЯД УХВАЛ СУДУ ПРО ОБРАННЯ ТА ПРОДОВЖЕННЯ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ, ВИНЕСЕНИХ ПІД ЧАС СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Костюченко, О. Ю. (2018). Regarding the Right to Appeal and Review of Court Decisions on the Election and Continuation of a Preventive Measure Taken During the Trial of a Criminal Proceeding. Вісник кримінального судочинства(2), 34–41.

У статті розглядаються законодавчі реалії чинного правового регулювання питання неможливості апеляційного оскарження ухвал суду в кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 392 КПК, яка не відповідає змісту конституційної норми у п. 8 ст. 129, тобто вбачається явна невідповідність конституційним гарантіям щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи, зокрема, будь-якого судового рішення в справі з будь-якого питання. Аналіз змісту ст. 392 КПК приводить до висновку, що судові рішення можуть бути оскаржені в апеляційному порядку тільки у випадках, передбачених КПК. Проте слід зазначити, що зміст положень ч. 2 ст. 382 КПК цілком відповідав попередній редакції статті 129 Конституції України, що на сьогодні втратила чинність. Зміст ч. 2 ст. 392 КПК не приведений законодавцем у відповідність до вимог конституційних гарантій апеляційного перегляду справи щодо судових рішень без будь-яких обмежень (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України після внесення змін у редакції Закону № 1401-VIII від 02.06.2016), що у судовій практиці призводить до порушення конституційних гарантій реалізації основних засад судочинства і відповідно прав осіб на свободу та особисту недоторканність.
Метою статті є дослідження питання щодо права особи на апеляційне оскарження та перегляд ухвал суду про обрання та продовження запобіжного заходу, винесених під час судового розгляду кримінального провадження.
Доводиться, що застосування судами ч. 2 ст. 392 КПК фактично позбавляє обвинувачених права на апеляційне та касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції стосовно обрання щодо них міри запобіжного заходу. Таким чином, обмеження права на оскарження ухвали про продовження запобіжного заходу під час судового провадження, водночас з юридичною невизначеністю самої правової норми, передбаченої ч. 2 ст. 392 КПК, та її довільному тлумаченню суддями призводить до: порушення принципу верховенства права, передбаченого ст. 8 Конституції України; порушення конституційного права на свободу та особисту недоторканність, передбаченого ст. 29 Конституції України, права на захист у суді своїх порушених прав, передбачених ст. 55 Конституції України, та права на апеляційний перегляд справи щодо міри запобіжного заходу, передбаченого п. 8 ст. 129 Конституції України.