Творча особистість Джона Мілтона у потрактуванні Гарольда Блума: Pro et Contra

Попович, Ю., & Михед, Т. (2024). Творча особистість Джона Мілтона у потрактуванні Гарольда Блума: Pro et Contra. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (1 (35)), 71-77. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2024.35.12

Вступ. Занепад гуманітаристики, спричинений, серед іншого, прагматикою прочитання текстів, спонукав Гарольда Блума до написання ґрунтовної роботи "Західний канон: книги на тлі епох". Автор дискутує про по-няття Канону та наводить багато факторів, які детермінують входження певного письменника до списку ка-нонічних. Блум розбудовує концепт Західного канону навколо Вільяма Шекспіра, якого вважає нерозривно пов'я-заним із широкою парадигмою наступних йому текстів та авторів. Актуальність статті полягає у потребі формування критичного ставлення до усталених авторитетів, домінуючої у суспільстві думки, випрацюванні власної позиції, зокрема, під час з'ясування тих критеріїв,
що амбівалентно маркують Добро і Зло в умовах політичної, ідеологічної боротьби чи війни. Про це сказав сам Мілтон: "Дух сам у собі спроможен / Творити з Раю Пекло, з Пекла – Рай". Стаття має на меті дослідити трак-тування "Утраченого раю" Джона Мілтона Гарольдом Блумом у "Західному каноні" та ставить такі завдання як: дослідження зв'язку Мілтона з Шекспіром, висвітлення / з'ясування основних думок Блума щодо центральної постаті поеми Мілтона – Сатани, висвітлення аналітичних рефлексій стосовно концепції Блума, а також з'ясу-вання семантичних втрат і здобутків в українському перекладі поеми О. В. Жомніра.
Методи. Дослідження здійснене з використанням культурно-історичного, біографічного, міфопоетичного,
порівняльно-історичного та рецептивного методів.
Результати. Встановлено, що Гарольд Блум, наводячи переконливі аргументи на користь канонічності Джона Мілтона в англійській літературі, окреслює історичний контекст, який пов'язує Мілтона та Шекспіра та зумовлює істотний вплив останнього на першого. "Західний канон" дозволяє по-новому побачити образ Сата-ни, прослідкувати в ньому шекспірівську за стилем еволюцію характеру, встановити чітку ієрархію вагомості персонажів у поемі, а також визначити ставлення самого Джона Мілтона, поета-пуританина, до цього героя.
Висновки. Гарольд Блум надмірно акцентує увагу на попередниках "поета" й відповідно "страху впливу". Діалектика генерацій, за Блумом, є перманентною, як і процес інтерпретації. Відтак для Блума оригінальність поета полягає, на наш погляд, у тому, що він втратив у зіставленні з "батьком" або здобув, здолавши його. Тому-то настільки важливе для Блума контекстуальне зіставлення Мілтона із його попередником – Шекспіром.