Забезпечення збереженості культурних цінностей Гарнізонного храму та церкви Параскеви у Львові в умовах війни

Волощенко, С., Шпак, А. (2022). Ensuring the preservation of cultural values of the Garrison Church and the Church of Paraskeva in Lviv during the war. Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 1(13), 13–30. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2022.1.02

Пропонована стаття присвячена проблематиці збереженості від можливих пошкоджень національного надбання Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла (костел єзуїтів або Товариства Ісусового), а також церкви преподобної Параскеви П’ятниці у Львові під час російсько-української війни (2014 – до нині). Обставини повномасштабного військового вторгнення Російської Федерації до України 24 лютого 2022 р. зумовили негайну потребу в охороні культурної спадщини країни. Невідкладність безпекового компоненту збереження мистецьких об’єктів була продиктованою ракетними атаками майже усіх областей України, в тому числі Львівської області. Охоронні заходи, у яких брали участь автори статті, були зумовлені вірогідністю ракетних обстрілів сакральних пам’яток Львова та можливістю їхнього пошкодження наслідками пожежі чи ушкоджень механічного характеру. До цих культурних цінностей належать вівтарі, дерев’яні скульптури, елементи декору, орган й об’єкти на полотні Гарнізонного храму, а також шестирядний дерев’яний іконостас П’ятницької церкви. Специфіка матеріалу мистецьких об’єктів, їх розмір, розташування, почасти реставраційні роботи, ускладнювали проведення їх евакуації та збереження в нових обставинах. Автори характеризують новонабутий досвід узабезпечення спадщини XVII–ХХ ст. вогнетривкими матеріалами в окреслених львівських культових спорудах. У статті йдеться про артефакти, які вдалося оберегти від наслідків ракетних уражень. Висвітлюються етапи пам’ятко-охоронної праці, які найперше полягали у підборі та класифікуванні вогнетривких і термотривких матеріалів, залученні команди, фотофіксації, маркуванні, інвентаризації об’єктів, безпосередньому забезпеченню безпеки мистецьких предметів. Автори висловлюють власні рекомендації практичних рішень в невизначених умовах, позаяк вперше, з часу відновлення Незалежності України, подібна практика була застосована в пам’ятках архітектури національного значення України.