ЄДНІСТЬ І ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ПОСАДОВИХ ОСІБ: НА ПРИКЛАДІ ПРОКУРОРІВ, СУДДІВ І ПОСАДОВИХ ОСІБ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

I., S. D. (2024). UNITY AND DIFFERENTIATION OF LEGAL REGULATION OF TERMINATION OF POWERS OF OFFICIALS: ON THE EXAMPLE OF PROSECUTORS, JUDGES AND OFFICIALS OF LAW ENFORCEMENT BODIES. Social Law(4). https://doi.org/10.32751/2617-5967-2024-04-05

У статті досліджено трудово-правову природу припинення повноважень посадових осіб через поєднання загального та спеціального правового регулювання, а також у контексті балансу єдності (уніфікованих підходів) та диференціації (урахування специфіки окремих категорій працівників). Автор акцентує увагу на проблемі юридичної невизначеності, що виникає у зв’язку з відсутністю в Кодексі законів про працю України чітко сформульованих норм щодо поняття «припинення повноважень посадових осіб», зокрема щодо  кола осіб, на яких поширюється ця підстава, змісту їхніх повноважень, а також умов, за яких можливе застосування пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Розкрито, що посадові особи є функціонально присутніми в усіх організаційно-правових формах юридичних осіб та здійснюють управлінські повноваження трьох основних типів: організаційно-розпорядчі, консультативно-дорадчі та адміністративно-господарські. У роботі наведено їх доктринальне та нормативне наповнення, що дозволяє уточнити сферу дії відповідної підстави припинення трудового договору. На підставі аналізу норм спеціального законодавства (зокрема, законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру», «Про Національне антикорупційне бюро України» та ін.) встановлено, що регулювання припинення повноважень є більш детальним лише щодо осіб, наділених гарантіями інституційної незалежності. У той же час законодавство про правоохоронні органи або не містить подібних положень узагалі, або вирішує це питання фрагментарно, без урахування адміністративного навантаження на відповідні посади.
Окрему увагу приділено аспекту зайнятості, оскільки припинення повноважень посадової особи без належного правового врегулювання фактично означає втрату роботи, що має наслідки для стабільності трудових правовідносин, гарантій зайнятості та соціального захисту таких працівників. Обґрунтовано необхідність розмежування понять «припинення повноважень» і «припинення повноважень на адміністративній посаді», які часто плутаються в практиці. Зазначено, що припинення адміністративної функції не призводить до припинення основного службового статусу особи, натомість припинення повноважень за своєю сутністю є трудо-правовою підставою для розірвання трудового договору.
Автор робить висновок про потребу удосконалення правового регулювання припинення повноважень посадових осіб з урахуванням комплексного підходу. При цьому запропоновано підхід базується на поєднанні єдності (уніфікованого регулювання основних засад) і диференціації (відображення специфіки окремих категорій посадових осіб) регулювання інституту припинення повноважень посадових осіб.