ЄДНІСТЬ І ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ПОСАДОВИХ ОСІБ: НА ПРИКЛАДІ ПРОКУРОРІВ, СУДДІВ І ПОСАДОВИХ ОСІБ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
13 листопада 2024 р.
Автор(и) :
Sirokha D. I.
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
4
Цитування :
[APA 7] Sirokha, D. I. (2024). UNITY AND DIFFERENTIATION OF LEGAL REGULATION OF TERMINATION OF POWERS OF OFFICIALS: ON THE EXAMPLE OF PROSECUTORS, JUDGES AND OFFICIALS OF LAW ENFORCEMENT BODIES. Social Law, (4). https://doi.org/10.32751/2617-5967-2024-04-05
[ДСТУ] Sirokha D. I. UNITY AND DIFFERENTIATION OF LEGAL REGULATION OF TERMINATION OF POWERS OF OFFICIALS: ON THE EXAMPLE OF PROSECUTORS, JUDGES AND OFFICIALS OF LAW ENFORCEMENT BODIES. Social Law. 2024. no. 4. DOI: 10.32751/2617-5967-2024-04-05 (date of access: 17.07.2026).
У статті досліджено трудово-правову природу припинення повноважень посадових осіб через поєднання загального та спеціального правового регулювання, а також у контексті балансу єдності (уніфікованих підходів) та диференціації (урахування специфіки окремих категорій працівників). Автор акцентує увагу на проблемі юридичної невизначеності, що виникає у зв’язку з відсутністю в Кодексі законів про працю України чітко сформульованих норм щодо поняття «припинення повноважень посадових осіб», зокрема щодо кола осіб, на яких поширюється ця підстава, змісту їхніх повноважень, а також умов, за яких можливе застосування пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Розкрито, що посадові особи є функціонально присутніми в усіх організаційно-правових формах юридичних осіб та здійснюють управлінські повноваження трьох основних типів: організаційно-розпорядчі, консультативно-дорадчі та адміністративно-господарські. У роботі наведено їх доктринальне та нормативне наповнення, що дозволяє уточнити сферу дії відповідної підстави припинення трудового договору. На підставі аналізу норм спеціального законодавства (зокрема, законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру», «Про Національне антикорупційне бюро України» та ін.) встановлено, що регулювання припинення повноважень є більш детальним лише щодо осіб, наділених гарантіями інституційної незалежності. У той же час законодавство про правоохоронні органи або не містить подібних положень узагалі, або вирішує це питання фрагментарно, без урахування адміністративного навантаження на відповідні посади.
Окрему увагу приділено аспекту зайнятості, оскільки припинення повноважень посадової особи без належного правового врегулювання фактично означає втрату роботи, що має наслідки для стабільності трудових правовідносин, гарантій зайнятості та соціального захисту таких працівників. Обґрунтовано необхідність розмежування понять «припинення повноважень» і «припинення повноважень на адміністративній посаді», які часто плутаються в практиці. Зазначено, що припинення адміністративної функції не призводить до припинення основного службового статусу особи, натомість припинення повноважень за своєю сутністю є трудо-правовою підставою для розірвання трудового договору.
Автор робить висновок про потребу удосконалення правового регулювання припинення повноважень посадових осіб з урахуванням комплексного підходу. При цьому запропоновано підхід базується на поєднанні єдності (уніфікованого регулювання основних засад) і диференціації (відображення специфіки окремих категорій посадових осіб) регулювання інституту припинення повноважень посадових осіб.
Розкрито, що посадові особи є функціонально присутніми в усіх організаційно-правових формах юридичних осіб та здійснюють управлінські повноваження трьох основних типів: організаційно-розпорядчі, консультативно-дорадчі та адміністративно-господарські. У роботі наведено їх доктринальне та нормативне наповнення, що дозволяє уточнити сферу дії відповідної підстави припинення трудового договору. На підставі аналізу норм спеціального законодавства (зокрема, законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру», «Про Національне антикорупційне бюро України» та ін.) встановлено, що регулювання припинення повноважень є більш детальним лише щодо осіб, наділених гарантіями інституційної незалежності. У той же час законодавство про правоохоронні органи або не містить подібних положень узагалі, або вирішує це питання фрагментарно, без урахування адміністративного навантаження на відповідні посади.
Окрему увагу приділено аспекту зайнятості, оскільки припинення повноважень посадової особи без належного правового врегулювання фактично означає втрату роботи, що має наслідки для стабільності трудових правовідносин, гарантій зайнятості та соціального захисту таких працівників. Обґрунтовано необхідність розмежування понять «припинення повноважень» і «припинення повноважень на адміністративній посаді», які часто плутаються в практиці. Зазначено, що припинення адміністративної функції не призводить до припинення основного службового статусу особи, натомість припинення повноважень за своєю сутністю є трудо-правовою підставою для розірвання трудового договору.
Автор робить висновок про потребу удосконалення правового регулювання припинення повноважень посадових осіб з урахуванням комплексного підходу. При цьому запропоновано підхід базується на поєднанні єдності (уніфікованого регулювання основних засад) і диференціації (відображення специфіки окремих категорій посадових осіб) регулювання інституту припинення повноважень посадових осіб.
Ключові слова :
labor relations legal uniformity legal differentiation employment public service prosecutor judge police officer law enforcement personnel official termination of powers suspension termination of employment contract legal grounds legal conditions. трудові правовідносини єдність диференціація зайнятість публічна служба працівник прокуратури суддя працівник поліції працівники правоохоронних органів посадова особа припинення повноважень відсторонення розірвання трудового договору підстави умови.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
454.72 KB
Контрольна сума :
(MD5):dc6c807b42dbb1eb9b37186db0087006
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International