Особливості пострадянського демократичного транзиту Грузії
Тип публікації :
Магістерська робота
Дата випуску :
2020
Автор(и) :
Рудюк Дмитро Володимирович
Мова основного тексту :
ua
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Рудюк, Д. В. (2020). Особливості пострадянського демократичного транзиту Грузії [Магістерська робота, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/123456789/4668
[ДСТУ] Рудюк Д. В. Особливості пострадянського демократичного транзиту Грузії : кваліфікаційна робота магістра : 05 Соціальні та поведінкові науки. Київ, 2020. 98 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/123456789/4668 (дата звернення: 25.07.2026).
Метою дослідження є аналіз демократичного транзиту в Грузії. У ході виконання роботи досліджено теоретично-методологічні основи демократичного транзиту; проаналізовано формування політичних інститутів Грузії; розкрито модель демократичної трансформації пострадянської Грузії.
Методами дослідження є історичний, інституціональний, структурно-функціональний та порівняльний метод. В комплексі вони дали змогу розглянути трансформацію режиму як історично детермінований компонент еволюції політичних систем. Застосовуючи системний підхід, розглянуто політичний режим як складний, багаторівневий, цілісний феномен із безліччю внутрішніх зв’язків і зовнішніх чинників функціонування. Завдяки принципу цілісності політичний режим розглядається як інституційна єдність. У межах неоінституційного підходу актори стратегії та ресурси трансформацій визначаються як відносно постійні елементи політичних режимів. Динаміка кризи задається впливами зовнішнього середовища, взаємодіями акторів з приводу публічної влади. Застосовність цього підходу до вивчення перехідних суспільств пов’язана з тим, що він дає змогу поєднати статичні та динамічні моделі політичного процесу. Завдяки застосуванню біхевіористського методу проаналізовано мотиви поведінки правлячої еліти й акторів громадянського суспільства, мобілізаційні можливості структур.
Методами дослідження є історичний, інституціональний, структурно-функціональний та порівняльний метод. В комплексі вони дали змогу розглянути трансформацію режиму як історично детермінований компонент еволюції політичних систем. Застосовуючи системний підхід, розглянуто політичний режим як складний, багаторівневий, цілісний феномен із безліччю внутрішніх зв’язків і зовнішніх чинників функціонування. Завдяки принципу цілісності політичний режим розглядається як інституційна єдність. У межах неоінституційного підходу актори стратегії та ресурси трансформацій визначаються як відносно постійні елементи політичних режимів. Динаміка кризи задається впливами зовнішнього середовища, взаємодіями акторів з приводу публічної влади. Застосовність цього підходу до вивчення перехідних суспільств пов’язана з тим, що він дає змогу поєднати статичні та динамічні моделі політичного процесу. Завдяки застосуванню біхевіористського методу проаналізовано мотиви поведінки правлячої еліти й акторів громадянського суспільства, мобілізаційні можливості структур.
Галузі знань та спеціальності :
05 Соціальні та поведінкові науки
052 Політологія
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
675.05 KB
Контрольна сума :
(MD5):091654c756aa11ab7115f8ee56d82af0
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International