Стильова палітра сценографії Алли Горської на прикладі ескізів до вистави «Отак загинув Гуска»

Ivanytska, L., Романченко, К., Іваницька, Л. (2025). The style palette of Alla Horska's scenography on the exampleof sketches for the play "That's how the Guska died". Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. History, 160(1), 79–83. https://doi.org/10.17721/1728-2640.2024.160.11

Вступ. Досліджено маловивчену сферу театрально-декораційного мистецтва Алли Горської – представниці українського шістдесятництва, акцентуючи увагу на її сценографічних роботах до вистави "Отак загинув Гуска" за п'єсою Миколи Куліша. Актуальність теми зумовлена браком фахових праць, присвячених сценографічному доробку художниці, попри її вагомий внесок у розвиток українського театру доби "відлиги". Методи. Дослідження ґрунтується на антропоцентричному підході з використанням історико-антропологічного, біографічного, іконографічного, історико-аналітичного, образного та стилістичного методів. Автори зосереджуються на аналізі сценографічної мови А. Горської як форми самооб'єктивації мисткині, простежуючи впливи модернізму, авангарду та народного мистецтва на її творчість. Окрему увагу приділено її роботі з кольором, композицією та формою, що формували унікальну художню систему сценічного дизайну. Результати. Аналізуючи сценографічні ескізи, автори здійснили спробу продемонструвати поєднання візуальних традицій українського авангарду 1920-х рр. із прийомами наївного мистецтва та соціалістичного реалізму. Виокремлено ключові художні засоби – гротеск, колаж, площинність, кольоровий символізм, що втілювались у костюмах і декораціях до вистави. Показано також інтертекстуальні зв'язки з творчістю А. Петрицького й В. Меллера, а також спробу А. Горської оновити українську сценографію через експеримент з образами. Результати дослідження демонструють еклектичність мислення художниці та її прагнення до інноваційного синтезу локального й універсального. Висновки. Підкреслено, що сценографічний доробок А. Горської є яскравим прикладом трансформації української театральної традиції, хоча й не був повністю реалізованим через ідеологічні обмеження доби. Її сценографія залишається значущим феноменом в історії українського театрального модернізму.