Українські ойконіми, мотивовані назвами рослин: структурно-словотвірні та морфологічні особливості

Бондаренко, М. О. (2020). Українські ойконіми, мотивовані назвами рослин: структурно-словотвірні та морфологічні особливості. Studia Linguistica, (16), 21–39. https://doi.org/10.17721/StudLing2020.16.21-39

У статті розглянуто структурно-словотвірні та морфологічні особливості українських ойконімів, мотивованих назвами рослин. Здійснений нами аналіз зафіксованих в «Історії міст і сіл Української РСР» та «Адміністративно-територіальному устрої України» за 2019 рік ойконімів підтвердив думку багатьох мовознавців про те, що найпродуктивнішим способом творення назв населених пунктів є суфіксальний, натомість набагато менше одиниць утворено шляхом осново- та словоскладання й префіксації. На основі аналізу ойконімів-словосполучень, утворених від флоронімів, було виокремлено такі групи: ойконіми-словосполучення, у яких іменник мотивований назвою рослини, а прикметник позначає колір; ойконіми-словосполучення, у яких один із компонентів, найчастіше ад’єктивний, мотивований назвою рослини, а головне слово-іменник є назвою одного з видів ландшафту та ін. Окремо розглянуто колоритні ойконіми-словосполучення, представлені в усіх регіонах України, наприклад, с. Кисла Дубина, с. Красні Лози, с. Мокра Рокитна та ін. Частина назв населених пунктів зазнала значного впливу російської мови, особливо це виявляється на морфологічному рівні.