ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДИСЦИПЛІНИ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

ВЕНЕДІКТОВ, С. (2025). SPECIFICS OF LEGAL REGULATION OF LABOUR DISCIPLINE IN UKRAINE. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Legal Studies, 128(2), 16–21. https://doi.org/10.17721/1728-2195/2024/2.128-3

Вступ. Значення дисципліни праці для трудового права зумовлене тим, що від належного її дотримання залежить не тільки подальша ефективність реалізації трудових правовідносин, а подекуди й безпека, здоров'я або навіть життя працівників та інших осіб. У свою чергу, передбачена Кодексом законів про працю України концепція забезпечення трудової дисципліни, незважаючи на поодинокі точкові зміни, продовжує залишатися в ньому фактично в незмінному вигляді з моменту ухвалення у 70-х роках минулого століття. Зазначене підкреслює актуальність дослідження наведених категорій, у тому числі з урахуванням міжнародного й зарубіжного досвіду.
Методи. У процесі підготовки статті застосовано діалектичний, порівняльно-правовий, формально-логічний та інші методи пізнання. За допомогою діалектичного методу, зокрема, визначено особливості правового регулювання дисципліни праці в Україні. Порівняльно-правовий метод дозволив здійснити порівняльно-правове дослідження норм національного, зарубіжного та міжнародного законодавства. Формально-логічний метод використовувався для виявлення недоліків правового регулювання правил внутрішнього трудового розпорядку, а також заходів дисциплінарного впливу на працівників.
Результати. Інститут трудової дисципліни в Україні знаходить своє вираження як на законодавчому, так і на локальному рівнях. Законодавство встановлює орієнтири для забезпечення трудової дисципліни й певною мірою обмежує дисциплінарну владу роботодавців. Водночас саме на локальному рівні реалізується виважене застосування заходів дисциплінарного впливу, усуваються умови, що сприяють порушенню працівниками трудової дисципліни, тощо. При цьому законодавчий і локальний рівні забезпечення дисципліни праці не можуть бути взаємозамінними, вони функціонують у гармонійному поєднанні.
Висновки. Чинне законодавство про працю не приділяє достатньої уваги правилам внутрішнього трудового розпорядку. У Кодексі законів про працю України не передбачено чітких норм, які б указували на обов'язковість або диспозитивність їх затвердження. У свою чергу, оскільки дисципліні праці більшою мірою притаманний колективний складник, то доречним вбачається передбачити в положеннях Кодексу обов'язкове затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку залежно від кількісного складу осіб, що становлять штат роботодавця. Крім того, закріплення лише двох видів стягнення не дозволяє належним чином забезпечити диференційоване застосування заходів дисциплінарного впливу. До розширеного переліку заходів дисциплінарного впливу запропоновано такі: попередження, догана, осуд, відсторонення від посади та звільнення.