Захист прав інвесторів під час міжнародного збройного конфлікту

Загребельна Д. І. Захист прав інвесторів під час міжнародного збройного конфлікту : дис. ... доктора філософії : 293 Міжнародне право. Київ, 2025. 206 с.

Загребельна Дарʼя Ігорівна. Захист прав інвесторів під час міжнародного збройного конфлікту. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 293 «Міжнародне право» (29 – «Міжнародні відносини»). – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2026.
Дисертаційне дослідження присвячене аналізу міжнародно-правових механізмів захисту прав іноземних інвесторів у період міжнародних збройних конфліктів.
У роботі проаналізовано особливості правового захисту іноземних інвестицій у період збройних конфліктів крізь призму взаємодії норм міжнародного інвестиційного та міжнародного гуманітарного права. Встановлено, що ефективний захист інвестицій можливий лише за умови їх узгодженого застосування, оскільки міжнародне інвестиційне право гарантує стабільність і непорушність прав інвесторів, тоді як міжнародне гуманітарне право допускає втручання у приватну власність з урахуванням воєнної необхідності.
Обґрунтовано необхідність застосування контекстуального підходу з урахуванням характеру конфлікту, статусу інвестиційного об’єкта та поведінки держави для уникнення колізій між двома міжнародно-правовими режимами.
Визначено, що ключова проблема полягає не лише у формальному закріпленні гарантій, а й у створенні дієвого механізму захисту інвестицій в умовах міжнародного збройного конфлікту, коли звичні правові інструменти втрачають ефективність. Для цього необхідна гнучка інтеграція норм міжнародного інвестиційного та гуманітарного права.
Установлено, що міжнародне інвестиційне право визначає основні стандарти захисту – «повний захист і безпека», справедливий та рівноправний режим, захист від експропріації та воєнні застереження, які формують мінімальні зобов’язання держав щодо стабільності інвестиційного середовища.
Підтверджено, що стандарт «повний захист та безпека» охоплює фізичний і правовий захист інвестицій, проте під час міжнародних збройних конфліктів його застосування обмежується нормами міжнародного гуманітарного права. У неміжнародних конфліктах держава зберігає повну відповідальність за безпеку інвестицій навіть у разі втрати контролю над територією.
Встановлено, що стандарт справедливого та рівноправного режиму гарантує правову передбачуваність, стабільність і захист від дискримінаційних дій держави, що має особливе значення під час збройних конфліктів.
Проаналізовано застосування положення про захист від експропріації, зокрема випадки реквізиції, конфіскації, вилучення відповідно до норм гуманітарного права та спеціальної (санкційної) конфіскації.
Проаналізовано специфіку застосування воєнних застережень, які гарантують інвесторам компенсацію збитків у разі війни, повстання або надзвичайних обставин.
Визначено, що характер конфлікту прямо впливає на обсяг наданих гарантій. Так, у випадку міжнародного конфлікту діють ширші міжнародно-правові механізми захисту, тоді як при неміжнародному – значна частина захисту реалізується у межах національної юрисдикції.
Розроблено класифікацію форм захисту інвестицій, яка базується на часовому критерії: превентивні (страхування, самооборона) та реактивні (ад’юдикація, компенсаційні механізми).
Надано характеристику реактивних і превентивних форм захисту інвестицій. Визначено, що ад’юдикація є провідною формою відновлення порушених прав через міжнародні арбітражі, які забезпечують неупереджене та обов’язкове вирішення спорів, на відміну від малоефективних у воєнних умовах національних судів. Компенсаційні механізми діють позасудово через спеціальні комісії чи фонди, мають здебільшого постконфліктний характер і залежать від політичної волі.
До превентивних засобів віднесено страхування від воєнних ризиків та самооборону, яка передбачає захист активів, як самостійно, так і із залученням приватних військових та охоронних компаній. Порівняльний аналіз засвідчив, що жоден із механізмів не є універсальним, адже арбітраж забезпечує правову визначеність, але процес тривалий; компенсаційні засоби – політично залежні; страхування – обмежене; самооборона – крайній та ризикований захід.
Охарактеризовано стандарти захисту іноземних інвестицій всіх 66 ДІД за участі України та Договорі до Енергетичної Хартії. Стандарт «повний захист та безпека» варіюється за формулюванням і може мати різне тлумачення в арбітражній практиці. Стандарт «справедливий та рівноправний режим» переважно забезпечує недискримінацію та рівний доступ до правосуддя, проте різні формулювання відкривають можливості для різного тлумачення у практиці арбітражів. Положення про захист від експропріації передбачають обов’язковість компенсації та запобігання порушенню прав інвесторів, однак варіації методів оцінки не знижують загальний рівень захисту, а воєнні застереження гарантують компенсацію збитків під час війни, збройного конфлікту чи надзвичайних ситуацій. Найпоширенішими є положення про режим найбільшого сприяння чи національний режим, а розширені формулювання забезпечують додаткові гарантії справедливого відшкодування.
Охарактеризовано реактивні та превентивні форми захисту інвестицій, доступні іноземним інвесторам в Україні. Реактивні механізми включають звернення до міжнародних і національних судових установ та компенсаційний механізм, який буде створений у зв’язку з агресією РФ, що передбачає формування Реєстру збитків, хоча правовий статус майна та джерела фінансування залишаються відкритими. Превентивні засоби включають страхування воєнних ризиків, де найефективнішими є міжнародні моделі гарантування. Встановлено, що щодо самозахисту існують правові обмеження, що потребує вдосконалення нормативної бази.
Доведено, що кожен із трьох етапів агресії Російської Федерації проти України вирізняється специфікою правового регулювання захисту інвестицій та формами реалізації інвесторами своїх прав.
Особливу увагу приділено аналізу арбітражної практики у справах, пов’язаних із збройною агресією РФ проти України. Досліджено «кримські справи» як прецедент застосування двосторонніх інвестиційних договорів у контексті окупації територій, а також новітні кейси, що стосуються інвестицій на території Донецької та Луганської областей у період повномасштабного вторгнення 2022 року.