Професійна освіта Української РСР 1985–1991 рр.: пошук ефективних шляхів навчання

Швидун, М. (2025). Професійна освіта Української РСР 1985–1991 рр.: пошук ефективних шляхів навчання. Етнічна історода народів Європи(76), 143–148. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.76.17

Стаття присвячена професійній освіті в Українській РСР 1985–1991 рр., яка розвивалася в умовах реформи загальноосвітньої та професійної школи в ході якої професійно-технічні училища різних типів, що існували в республіці було реорганізовано в єдиний тип навчального закладу – середнє професійно-технічне училище. В умовах соціокультурних трансформацій, «гласності», спроб поставити економіку на новий лад був запит на викладання предметів по-новому, в тому числі цікаво, змістовно та результативно. Як наслідок, з’являлися викладачі-новатори, експериментатори, які пропонували нові методики, методи, програми. Розроблялися методики, які рекомендували поетапне вивчення предмета, глибокої міжпредметної професійної спрямованості викладання із комплексним використанням персональних ЕОМ, музики, літератури, що дозволяло краще реалізувати програми. У перебудові професійної підготовки збільшувалася виробнича діяльність під час навчання. В навчальних майстернях учні прилучалися до роботи за бригадним підрядом. Львівські швейні училища, наприклад створили навчально-виробниче об’єднання «Престиж». Його працівники, учні самі розробляли й шили моделі молодіжного модного одягу та реалізовували через виділений для цієї мети магазин. Аналогічні об’єднання діяли в Києві, Харкові, Одесі, Вінниці, Херсоні та інших містах. Така організація уроку виробничого навчання значно підвищувала професійний рівень майбутніх робітників, їхньої технологічної культури. В той самий час одним з головних завдань професійної школи була підготовка всебічно розвинених висококваліфікованих робітників для народного господарства, здатних плідно трудитися і бути готовими до захисту Батьківщини. У вирішенні цього завдання провідне місце посідала фізична культура і спорт. Оскільки вважалося, що в період «перебудови» і прискорення лише морально і фізично здорова людина здатна виконувати народногосподарські плани. Проте, постійної відповіді потребувало складне й відповідальне завдання: як забезпечити випереджаючу підготовку висококваліфікованих робітників для виробництва, що постійно розвивається й переозброюється технікою.