ІНКЛЮЗИВНЕ ПРАВОСУДДЯ: ПО НОВОМУ ПРО СТАРЕ

Хотинська-Нор, О. (2019). INCLUSIVE JUSTICE: NEW WAYS. Вісник кримінального судочинства(3), 176–184. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2019.3/176-184

Анотація. На початку 2019 року у Гаазі відбувся масштабний захід – Форум партнерів у сфері доступу до правосуддя, що об’єднав представників багатьох країн, засвідчивши особливе значення цього питання для сталого розвитку суспільства у всьому світі. Про його актуальність і пріоритетність свідчить низка заходів, запланованих ООН у межах прийнятого Порядку денного на період до 2030 року, цільовим завданням якого визначено забезпечення верховенства прав та доступу до правосуддя як важливого фактору прогресу протягом усього часу.
Для України забезпечення доступу до правосуддя тривалий час залишається пріоритетним напрямом розвитку правової системи загалом і сфери судової влади зокрема. Як змістовно ємкісна концепція, «доступність правосуддя» традиційно розглядається науковцями крізь призму різних умов (правових, соціальних, економічних), або шляхом дослідження перешкод, що існують у цій царині. Віднедавна відносно її характеристик став вживатися термін «інклюзивне правосуддя», що потребує належного теоретичного осмислення.
Мета статті полягає в тому, щоб дослідити нове для вітчизняної науки про судоустрій поняття «інклюзивне правосуддя».
Основні результати дослідження полягають у наступних положеннях:

Поняття «інклюзивне правосуддя» характеризує концепт доступності правосуддя з позиції недискримінації та рівних можливостей усіх без винятку людей у засобах і способах судового захисту своїх прав. Такий акцент дозволяє зосередити увагу на питанні доступності правосуддя для людей, які в силу певних факторів (гендеру, віку) або життєвих обставин (малозабезпечені) або внаслідок порушення їх здоров’я чи інших особливостей зіштовхуються з відносницькими (поведінковими) та середовищними бар’єрами.
За спрощеного розуміння інклюзія у сфері правосуддя передбачає його доступність для людей з інвалідністю, акцентуючи таким чином увагу на спеціальному суб’єкті, який потребує реалізації цієї функції. Однак концепт інклюзивного правосуддя передбачає не лише необхідність забезпечення належних умов для ефективної реалізації права кожної людини на судовий захист. Це також питання доступу людей з інвалідністю до суддівської професії, яке в Україні є мало дослідженим.
Інклюзія як доступність правосуддя фокусує увагу не на людях з інвалідністю, а на можливостях, наявних у системи правосуддя засобах, можливих способах скористатися її потенціалом, а головне – на перепонах, бар’єрах та труднощах, які необхідно подолати, пропонуючи рішення, необхідні одним та водночас корисні всім.
Інклюзія у правосудді постає також як певна політика, стратегія подолання бар’єрів, що перешкоджають його доступності, до розробки та реалізації якої повинні долучитися і держава, і безпосередньо учасники процесу здійснення правосуддя. Вона повинна передбачати систему заходів, ключовим у формулюванні та визначенні пріоритетності яких є ідентифікація перешкод і раціональне використання наявних ресурсів.