"Звичайні" вбивці: колективний портрет "травниківців" (за матеріалами літерних справ по Янівському табору смерті)

Патриляк, І. (2021). "Звичайні" вбивці: колективний портрет "травниківців" (за матеріалами літерних справ по Янівському табору смерті). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, (150), 48–56. https://doi.org/https://doi.org/10.17721/1728-2640.2021.150.8

Досліджуються питання колективного образу вахманів СС, які закінчили спеціальну школу у Травніку й були фігурантами літерних справ, що стосувалися Янівського табору смерті у Львові. Яким був контингент курсантів табору Травніки, як туди потрапляли колишні військовополонені червоноармійці, хто вони були за національністю й соці альним походженням, скільки їм було років, чи добровільно вони ставали охоронцями таборів смерті, чи були серед них члени українських націоналістичних організацій? Ці та інші питання розглядаються в контексті трагічних подій, що мали місце на маленькому клаптику землі в околиці Львова впродовж 1941–1943 рр. Головним джерелом для аналізу є протоколи допитів, агентурні донесення та протоколи впізнання, які містяться в десятках томів літерних справ № 9 і № 638. Поряд із цим, у статті використовуються аналітичні матеріали слідства, наприклад, довідкова інформація про злочини, скоєні у Львові в роки нацистської окупації та про персоналії злочинців, про історію Янівського табору смерті тощо. Особливу увагу приділяється питанням "мотивації" військовополонених Червоної армії та процедурі їхнього переходу на німецьку службу, вивченню методів психологічного тиску на них із метою перетворити на слухняні знаряддя для вбивства. Біографічні дані "травниківців" яскраво засвідчують, що досвід їхнього довоєнного життя в більшовицькій системі терору, шокуючі воєнні переживання, полон і неймовірно високий рівень смертності військовополонених узимку 1941–1942 рр., психологічний і фізичний тиск із боку нацистів, практично нівелювали будь-які моральні застереження у вахманів СС, які, цілком усвідомлюючи злочинність своїх дій, у більшості випадків аж до останнього дня існування Третього райху, продовжували слухняно виконувати накази нацистів, а після війни всіляко приховати свою причетність до охоронних відділів СС. Класичним механізмом самовиправдання для колишніх випускників підготовчого табору СС у Травніку була теза про "вимушеність" їхніх дій під тиском обставин, загрозою смерті тощо.