Концепція соціальної справедливості у філософії Григорія Сковороди

У ході виконання дослідження здійснено аналіз учень Сократа, Платона, Аристотеля, Ж.Ж. Руссо, І. Канта та інших філософів, на позиції яких опирався Григорій Сковорода, намагаючись пояснити власне бачення соціальної справедливості у суспільстві в епоху розкішного панування бароко.
Представлено новаторську за своєю сутністю сковоридинську теорію «сродної» (спорідненої) праці як інструментарій «вирівнювання» соціальної нерівності між людьми та засіб пошуку шляху до індивідуального та загального блага і щастя людини.
На основі світоглядної концепції про «сродну» працю та характеристики теорії про «дві натури» та «три світи» у роботі презентовано біблійне вчення Григорія Сковороди про внутрішню людину. Зроблено висновки про те, що процес самопізнання кожним індивідом оточуючого світу («Пізнай себе!») як необхідної умови для внутрішнього, духовного розвитку особистості, постає в уяві філософа як процес інтелектуального та морального самовдосконалення.
Доведено, що обравши «фонтан» епіцентром вчення про соціальну справедливість, Григорій Сковорода показує його у контексті можливої Боговідповідності та Богоприсутності у житті кожної людини як найвищої сили, що надає однаковий шанс кожному («неравное всем равество») вибрати та використати свою «сродну» працю на благо себе та суспільства.

Ключові слова : Григорій Сковорода, світоглядні концепції, філософи, процес самопізнання, духовний розвиток, соціальна справедливість.

Гаврилюк М. С. Концепція соціальної справедливості у філософії Григорія Сковороди : кваліфікаційна робота ... бакалавра : 033 Філософія / Гаврилюк Михайло Сергійович. - Київ, 2022. - 28 с.