Організаційноправові механізми взаємодії публічної влади та бізнесу

Овчарук Е. В. Організаційноправові механізми взаємодії публічної влади та бізнесу : ди. ... д-ра філософії : 281 Публічне управління та адміністрування / Овчарук Евеліна Вікторівна. - Київ, 2024. - 216 с.

У дисертації комплексно досліджено теоретичні засади, практичні шляхи впровадження та напрями модернізації організаційноправових механізмів для встановлення конструктивної взаємодії між публічною владою та бізнесом з урахуванням українського й зарубіжного досвіду. В роботі обґрунтовано концептуальну модель взаємодії публічної влади та бізнесу як цілісну динамічну систему взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих організаційноправових механізмів публічного управління, а саме: публічноприватного партнерства, соціального партнерства, цифрового урядування, Government Relations та форсайту, комплексне використання яких передбачає досягнення найвищого – партнерського рівня взаємодії, що забезпечується шляхом удосконалення нормативноправової бази, формування сприятливого інституційноорганізаційного середовища, модернізації організаційноправових механізмів на основі застосування кращих елементів зарубіжного досвіду.
Організаційноправові механізми публічного управління розглядаються в дослідженні як система управлінських механізмів – організаційних та правових, інтеграція яких, через застосування комплексу засобів, методів, прийомів, важелів, стимулів, процедур тощо, забезпечує ефективність взаємодії між визначеними суб’єктами та об’єктами публічного управління – публічною владою (органи державної влади, органи місцевого самоврядування), бізнесом (суб’єкти господарювання, зокрема господарські організації та/або підприємці, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законодавством порядку) та громадянським суспільством, представленим через його інститути (асоціації, громадські організації, професійні та творчі спілки, спілки орендарівпідприємців, об’єднання роботодавців тощо).
Проаналізовано стан нормативно-правового забезпечення та регулювання взаємодії публічної влади та бізнесу, розроблено періодизацію зазначеного процесу. Шляхом залучення критерію повноти законодавчого врегулювання виокремлено його основні етапи, а саме: 19912003 рр. – перший етап; 20042009 рр. – другий етап; 20102014 рр. – третій етап; 20152019 рр. – четвертий етап; період з 2020 р. – по теперішній час визначено як п’ятий етап. Обґрунтовано, що попри те, що в Україні створена законодавча база, яка у цілому забезпечує регламентування взаємодії публічної влади та бізнесу, вона містить різні норми щодо регулювання однакових питань у сфері підприємництва, значна кількість положень законодавства залишаються недостатньо уніфікованими.
Доведено, що на сучасному етапі сформована цілісна інституційноорганізаційна система, функціонування якої забезпечує налагодження взаємодії між публічною владою, бізнесом та громадянським суспільством, діяльність якої сприяє формуванню рівних можливостей участі між публічною владою, бізнесом, громадськістю у вирішенні актуальних для країни завдань. Визначено, що це стає можливим через застосування інституційних форм взаємодії, в яких ініціатива належить державним інституціям (підтримка діяльності бізнесу, бізнеспрограм, програм розвитку підприємництва в Україні; надання інформаційної та консультаційної підтримки; впровадження інноваційних механізмів комунікації між публічною владою та бізнесом тощо). Інший напрям інституційної взаємодії спирається на ініціативу бізнесспільноти та громадськості, реалізується через взаємодію із публічною владою в обговоренні шляхів повоєнного відновлення економіки країни; висування бізнеспроектів та громадських ініціатив; діяльність бізнесасоціацій, громадських рад, консультативнодорадчих органів, експертноаналітичних структур, комісій, інноваційних платформ; представництво в органах публічної влади; громадський контроль за діяльністю влади тощо.
В роботі здійснено аналіз організаційно-правових механізмів взаємодії публічної влади та бізнесу – публічно-приватне партнерство, соціальне партнерство, цифрове врядування, Government Relations, форсайт. Обґрунтовано, що їх структура складається із широкого інструментарію засобів, методів, прийомів, процедур, за допомогою яких відбувається досягнення конструктивної взаємодії між публічною владою, бізнесом та громадянським суспільством.
Доведено, що з метою вдосконалення взаємодії між публічною владою та бізнесом, доречно застосовувати механізм публічноприватного партнерства як такий, що охоплює більш широкий спектр системних елементів, сукупність яких дозволяє досягати найвищого – партнерського рівня взаємодії між публічним (органи державної влади, місцевого самоврядування) та приватним партнером (підприємці, представники бізнессередовища, інвестори та ін.) шляхом реалізації наступних видів взаємодії – економічної, правової, організаційної за умов спільної для органів публічної влади та бізнесу моральноправової та фінансовоекономічної відповідальності перед суспільством за результати діяльності.
Механізм соціального партнерства визначено як механізм, в межах якого через різні форми партнерства, у тому числі соціальний діалог, регулюються відповідні правові та організаційні норми соціальної відповідальності, добровільно взяті на себе усіма учасниками партнерської взаємодії – публічною владою, бізнесом, громадянським суспільством для досягнення спільно визначених та суспільно значущих цілей.
Government Relations виступає як складний механізм взаємодії між різними групами інтересів – публічною владою загальнодержавного та місцевого рівнів з іншими суспільними суб’єктами (бізнес, підприємництво, інститути громадянського суспільства), що реалізується через залучення різних типів технологій (лобізм, Issues Management, Public Relations, Public Affairs та ін.) для досягнення не тільки взаємовигідного, а й суспільно значущого результату.
Форсайт у дослідженні визначено як механізм, широкий інструментарій якого може бути спрямований на розробку та створення бажаних моделей взаємодії для усіх суб’єктів комунікації – публічної влади, бізнесу, громадянського суспільства на основі інтеграції новітніх управлінських форм взаємодії, методів та засобів комунікації, визначенні стратегічних пріоритетів у сферах інституційного, інформаційного, матеріальнотехнічного, фінансовоекономічного, кадрового забезпечення з метою посилення практик партнерства, забезпечення економічного зростання, ефективного вирішення соціальних проблем, а також оперативного реагування на глобальні виклики. У цілому, форсайт як механізм надає широкий інструментарій для поєднання зусиль та ресурсів публічної влади, бізнесу та громадянського суспільства для досягнення консенсусу в створенні новітніх стратегій для повоєнної відбудови країни.
На основі вивчення здобутків зарубіжного досвіду визначено провідні напрями модернізації правових аспектів взаємодії публічної влади та бізнесу в Україні у контексті євроінтеграції. Доведено, що модернізація організаційноправових механізмів взаємодії публічної влади та бізнесу в Україні передбачає розробку та впровадження таких заходів, а саме: забезпечення ефективної роботи антикорупційної системи для запобігання, виявлення та покарання за прояви корупції; створення необхідних законодавчих та інституційних передумов для спрощення регулювання діяльності бізнесу, що забезпечить прозору та ефективну діяльність усіх суб’єктів господарювання; впровадження цифрових технологій як основи сучасних трансформацій у сфері публічного управління та розвитку бізнессередовища для реалізації людського капіталу, розбудови цифрової економіки та, у цілому, держави.