Правове регулювання правочинів з іноземним елементом на фінансовому ринку України

Дисертація є одним з перших комплексних вітчизняних досліджень стану правового регулювання транскордонних правовідносин на фінансовому ринку України з комплексним дослідженням окремих видів правочинів на фінансових ринках України в системі міжнародного, європейського та українського фінансового ринку.
Обрання зазначеної теми зумовлено її актуальністю з огляду на наступні моменти. Фінансові ринки стають демократизованими, пропонування та надання фінансових послуг все більше не залежить від державних кордонів, фінансовий ринок трансформується і залучає нові фінансові технології. Основна задача для регуляторів на фінансових ринках є збереження стабільності фінансової системи. Правове регулювання покликане на досягнення зазначеної задачі не повинне бути перепоною для розвитку фінансових ринків та компромісом до їх ефективності. Фінансові ринки є централізованими та підпорядкованими, а нові правовідносини тяжіють до їх децентралізації та максимального невтручання держави. Правочини на фінансових ринках ставлять собі метою отримання найбільших економічних вигод для їх сторін, що стає можливим завдяки великому спектру фінансових інструментів, запропонованих фінансових послуг, які учасники правовідносин мають змогу обирати не тільки в межах країни резидентства, а й по всьому світу. Укладаючи такі транскордонні договори на фінансових ринках важливими аспектами виступають питання щодо права, що застосовується до таких договорів. Через складність деяких видів фінансових інструментів це питання набуває більшого значення, що важливо для дослідження. Таким чином, виникають нові невирішені питання перед міжнародним приватним правом.
Відповідно, в першому розділі автор аналізує наукові підходи до визначення понять “фінансовий ринок”, “правочин на фінансовому ринку”, “міжнародний фінансовий ринок”. Визначається структура фінансового ринку, суть і класифікація правочинів на фінансовому ринку. Також в першому розділі надається характеристика “транскордонності” та “іноземного елементу” на фінансових ринках України, встановлюється необхідність визначення юрисдикційної належності контрагента, аналізуються транскордонні операції на сьогоднішній момент на ринку капіталу України.
В другому розділі автор безпосередньо досліджує кожен сегмент фінансового ринку та транскордонні правовідносини на ньому відповідно. Також, аналізуються основні види договорів на фінансових ринках та досліджується питання права, що застосовується до зазначених договорів. В другому розділі заразом визначається нормативно-правове регулювання на національному, регіональному (ЄС) та міжнародному рівнях; досліджується судова практика щодо договорів на фінансовому ринку. Також, аналізуються Генеральний Договір та договори, що укладаються з торговцем, що провадить професійну діяльність на ринку капіталу та клієнтом. Встановлюється роль правочинів на кожному сегменті фінансового ринку та розглядаються механізми вирішення спорів за такими правочинами.
В третьому розділі актуалізується нормативно-правове регулювання щодо основних трансформаційних процесів на міжнародному фінансовому ринку та фінансовому ринку України; визначаються основні перепони до транскордонної активності на фінансовому ринку. Детально аналізується правове регулювання ЄС щодо віртуальних активів та технології розподіленого реєстру, відповідної інфраструктури ринку віртуальних активів. Визначаються основні тенденції до зміни законодавства України щодо фінансових ринків під час Covid-19 та під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації (рф).
При проведенні дослідження автор порівнює попереднє та чинне нормативно-правове регулювання України в сфері фінансового ринку, проводить порівняльний аналіз законодавства України з правом ЄС та відповідністю норм чинного законодавства до міжнародних стандартів та принципів, вимог міжнародних регуляторів. Аналізується судова практика та надаються практичні рекомендації для покращення нормативно-правового регулювання законодавства України.
Наукова новизна результатів, отриманих внаслідок проведення дисертаційного дослідження полягає у наступному.
Запропоновано авторське визначення поняття “фінансовий ринок” як юридичного механізму перерозподілу фінансових активів, що відбувається між учасниками фінансового ринку відповідно до норм чинного законодавства задля отримання певних економічних благ.
Вперше обґрунтовано необхідність включення до складу фінансового ринку наступних сегментів: ринок капіталу, ринок банківських та небанківських фінансових послуг, ринок віртуальних активів, організований товарний ринок, валютний ринок, оскільки зазначені сегменти фінансового ринку є механізмами на яких виникають правовідносини щодо різних фінансових активів для задоволення потреб їх учасників під регулюванням спільних регуляторів ринку.
Запропоновано авторський погляд на ознаку “транскордонності”: транскордонну діяльність на фінансовому ринку визначено як діяльність будь-якого суб'єкта фінансового ринку за якою здійснюється активність, що має ознаки міжнародної, в тому числі правовідносини приватноправового характеру з іноземним елементом.
Визначена особлива роль правочинів на кожному сегменті фінансового ринка: на ринку капіталу роль правочину допоміжного характеру (що не стосуються базового фінансового активу), щодо правочинів з інфраструктурою ринку капіталу та безпосередньо основні угоди щодо фінансового активу (фінансового інструменту); роль деривативного фінансового інструменту як договору і фінансового інструменту, а не цінного паперу; роль договору на ринку фінансових послуг як основа надання відповідної банківської чи фінансової послуги; роль валютного контракту як виду деривативного фінансового інструменту.
Рекомендовано з метою удосконалення національного законодавства впровадити правове регулювання технології розподіленого реєстру, та безпосередньо внести зміни до Закону України “Про віртуальні активи”, з метою гармонізації зазначеного нормативно-правового акту з правом ЄС. Зокрема, додати наступні положення: п.13 ч.1 ст. 1: 13) технологія розподіленого реєстру – технологія інфраструктури ринку віртуальних активів що імплементує розподілений реєстр даних, що синхронізуються за допомогою алгоритму. п.8 ч.1 ст. 1 викласти в наступній редакції: 8) постачальники послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів – виключно суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять в інтересах третіх осіб один або декілька з таких видів діяльності: … адміністрування технологією розподіленого реєстру;
Рекомендовано за умови набрання чинності Закону України “Про віртуальні активи”, впровадити відповідне правове регулювання правочинів укладених за допомогою технології розподіленого реєстру в аспекті закріплення права, що застосовується до договору за відсутності згоди сторін про вибір права. Зокрема, в Законі України “Про міжнародне приватне право” додати положення: п. 5 ч.2 ст. 44: 5). щодо договорів, укладених за допомогою технології розподіленого реєстру – право держави адміністратора технології розподіленого реєстру.
Удосконалено класифікацію правочинів на фінансовому ринку України (залежно від виду фінансового активу, закріпленням зобов'язань, способу укладання, місця укладання, за наявністю іноземного елемента, за сегментом фінансового ринку, за участю посередника).
Запропоновано авторське визначення понять:
“правочин на фінансовому ринку” – правочин, що укладається на будь-якому сегменті фінансового ринку та спрямований на встановлення, зміну або припинення правовідносин стосовно фінансового активу та/або на забезпечення ефективного функціонування фінансового ринку відповідно до регуляторних вимог;
“міжнародний фінансовий ринок” – механізм перерозподілу міжнародних фінансових активів між учасниками міжнародного фінансового ринку відповідно до гармонізованих норм міжнародного правового регулювання фінансового ринку.
Надалі розвинуті наукові погляди щодо колізійно-правового регулювання обігу цінних паперів опосередкованого володіння, правочинів на фінансовому ринку укладені за допомогою технології розподіленого реєстру.
Дістали подальшого розвитку рекомендації щодо правового регулювання ринку віртуальних активів відповідно до права ЄС, зокрема положень про токен та токенізацію як цифрову репрезентацію цінності або права, що обліковується та зберігається за допомогою технології розподіленого реєстру;
Сформовані наступні пропозиції щодо колізійного регулювання правочинів на фінансовому ринку. Оскільки проаналізовані спроби уніфікувати питання права що застосовується до правовідносин щодо цінних паперів, зокрема шляхом вирішення колізійних питань стосовно цінних паперів опосередкованого володіння мають спільні недоліки щодо зокрема, невирішеності питань щодо віртуальних активів, що зумовлює потенційні майбутні складнощі в аспекті застосування фінансових технологій, обігу віртуальних активів, пропонується закріпити наступне: питання, що виникають по відношенню до транзакцій, вчинених за правочином на фінансовому ринку, включно за правочинами, вчинених на платформі ТРР, зокрема питання права власності на актив, вирішуються національним правом країни, що було визначено в конкретному правочині. У випадку, коли таке право не було визначено сторонами, застосуванню підлягає право країни: – по відношенню до цінних паперів опосередкованого володіння: право місцезнаходження відповідного посередника – формального утримувача цінних паперів що здійснює діяльність стосовно адміністрування рахунка у цінних паперів; – по відношенню до смарт контактів: право адміністратора платформи ТРР на якій був укладений смарт контракт; – по відношенню до інших правочинів укладених на фінансовому ринку: згідно з існуючими колізійними нормами міжнародного приватного права.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що розроблені у дисертації підходи, висновки та пропозиції можуть бути впроваджені та використані у: практичній діяльності – у правозастосовній практиці суб'єктів інфраструктури фінансового ринку України; науково-дослідницькій діяльності – у подальшому теоретичному дослідженні проблем міжнародного приватного права, цивільного права, міжнародного права; освітньому процесі – для викладання та підготовки навчально-методичних матеріалів таких дисциплін як “Міжнародне приватне право”, “Міжнародне банківське та валютне право”, “Міжнародне фінансове право”; правотворчому процесі – під час розроблення та удосконалення нормативно-правових актів щодо правового регулювання фінансових ринків, розроблення стратегій розвитку фінансових технологій та їх ефективному впровадженню на фінансовому ринку.
Таким чином, дисертаційне дослідження має як теоретичну, так і практичну цінність.

Мартова Ю. О. Правове регулювання правочинів з іноземним елементом на фінансовому ринку України : дис. ... д-ра філософії : 293 Міжнародне право / Мартова Юлія Олександрівна. - Київ, 2024. - 237 с.