СОБОРНІСТЬ ЯК ЦЕНТРАЛЬНА КАТЕГОРІЯ ІСТОРІОСОФІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ІДЕОЛОГІЇ КОНСЕРВАТИЗМУ

Pastukhov, A. (2024). CONCILIARITY AS A CENTRAL CATEGORY OF HISTORIOSOPHY OF THE POLITICAL IDEOLOGY OF CONSERVATISM. Politology bulletin(92), 89–105. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2024.92.89-105

Аналізується категорія соборності як осьова концептуальна основа історіософії ідейно-політичного напрямку консерватизму. Головною науковою проблемою роботи було висвітлення центроорганізуючих ознак цієї категорії, їх описове дослідження, а також формування методологічної основи пізнання політичного становлення в історії філософії консерватизму. Тільки шляхом розгляду цих характеристик в спільності та синтезі ми можемо говорити про загальну систему історіософського знання консерватизму в усьому його об’ємі, а також висвітлити його специфіку та закономірності. Визначено помилковість детермінації ядра консерватизму спираючись на поняття традиціоналізму, через його реакційність та трансцендентні соціально-політичні установки, які відкидають головну тезу консерватизму, яка полягає в наявності змін в політико-історичному процесі. З’ясовано головні структурні елементи історіософії соборності, зокрема: синхронічну часовість і позачасовість історичного процесу, який проявляється в тому, що минуле як онтологічна структура людського буття не перестає існувати в сьогоденності, а доповнюється останньою як фундаментальним початком, який символізує змінність історичної та суспільної дійсності. Виходячи з цього, було вказано другий елемент соборності, який полягає в діалектичній дуальності наслідувального та творчого початків суспільного життя, яке реалізується в складній процесуальній системі сталості-розвитку політичних явищ. Третім сутнісним аспектом соборності в нашому контексті є діяльність надіндивідуального та особистісного начал у соціально-політичному історичному процесі, що інтенсифікує принципи спадковості та вольового та енергійного перетворення політичного буття. Остання особливість цієї категорії була детермінована нами в часово-просторовому вимірі, коли на історичне становлення певної суспільної групи впливає не тільки загальний часовий контекст, а також додається друга паритетна з першою кон’юнктура просторового існування певного народу. Синтезуючи всі ці істотні ознаки, історична соборність допомагає знайти та сформувати власні онтологічно-оптимальні політичні форми існування та розвитку для кожного народу та нації, що проявляється в сутнісній конституанті суспільно-політичної системи. Таким чином, історія в консерватизмі прямо чи опосередковано впливає на сучасний політичний порядок денний.