Репатріація полонених росіян зі складу колишньої царської армії з теренів Німеччини та Австро-Угорщини, 1918–1921 роки (у висвітленні сучасної російської історіографії)

Мінаєва, Т., Власенко, В., Кротофіл, М., Яковенко, Н. (2024). REPATRIATION OF CAPTURED RUSSIANS FROM THE WAREHOUSE OF THE FORMER TSARIST ARMY FROM THE TERRITORY OF GERMANY AND AUSTRIA-HUNGARY, 1918–1921 (in coverage of modern Russian historiography): DOI: https://doi.org/. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. History, 158(1), 5–11. https://doi.org/10.17721/1728-2640.2024.158.1

Вступ. У статті проаналізовано найзначніший історіографічний доробок російських істориків, які зосереджували свої зусилля на вивченні процесу репатріації полонених росіян з теренів Німеччини та Австро-Угорщини (та новопосталих в її колишніх межах незалежних держав) після завершення Першої світової війни.
Методи. Були застосовані загальнонаукові та спеціальні історичні методи, зокрема історіографічний аналіз опублікованих праць російських істориків, метод контент-аналізу та військової антропології.
Результати. Встановлено, що на першому своєму етапі (листопад 1918 – січень 1919 рр.) репатріація полонених росіян відбувалася цілком стихійно, наслідком чого репатріанти були змушені долати надзвичайні складнощі під час свого переїзду додому. Зібраний в працях російських істориків дослідницький матеріал переконливо свідчить про те, що репатріанти у переважній більшості випадків були залишені більшовицькою владою фактично напризволяще, і більше того – остання намагалася ще й розіграти «карту» полонених для дестабілізації новопосталих європейських держав. Проведення другого етапу репатріації (літо 1920 – початок 1921 рр.) відбувалося в організований спосіб, чим більшовики мали завдячувати радянському дипломату В. Л. Коппу. Цього разу Москва не пошкодувала власних ресурсів аби вивезти максимальну кількість полонених росіян, сподіваючись в такий спосіб нормалізувати свої стосунки з Німеччиною.
Висновки. Російська історіографія у переважній більшості праць доволі об’єктивно висвітлює тогочасну ситуацію з репатріацією полонених росіян, проте така оцінка не стосується тих публікацій, в яких йдеться про полонених українців, бо у висвітленні сюжетів про національне відсепарування останніх російські дослідники послуговуються відверто антиукраїнськими пропагандистськими кліше.