Концептуальні засади соціальної технології інституціонального розподілу влади в демократичних суспільствах

Лопушняк Е. І. Концептуальні засади соціальної технології інституціонального розподілу влади в демократичних суспільствах : дис. ... доктора філософії : 054 Соціологія. Київ, 2025. 181 с.

Лопушняк Е. І. Концептуальні засади соціальної технології інституціонального розподілу влади в демократичних суспільствах. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 054 “Соціологія” (05 - Соціальні та поведінкові науки). - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2025.
У кваліфікаційній дисертаційній роботі здійснено аналіз та охарактеризований зміст основних пізнавальних стимулів концептуального розвитку соціальної технології розподілу влади демократичного суспільства. Підкреслено, що новітнім процесам демократизації суспільного життя притаманні специфічні соціальні суперечності, які загалом відображують труднощі практичного розв'язання проблеми підвищення ефективності діяльності політичних інститутів державної влади та активного залучення громадян до участі у політичному житті. Аргументовано, що прогресивним чинником розвитку сучасних демократичних суспільств є розподіл політичної влади на функціонально автономні інституціональні системи законодавчої, виконавчої та судової влади. Автором звернута увага та констатовано, що наукові підходи та спроби вчених створити систему знань щодо змісту соціальної технології розподілу влади загалом свідчать про дискусійний характер специфічних наукових проблем, успішне дослідження яких доцільно розглядати як вагомі пізнавальні стимули концептуального розвитку соціальної технології розподілу влади. Надані докази, що такі дискусійні проблеми загалом відображують потреби в конкретизації пізнавального змісту поняття «соціальна технологія», визначення пізнавальної специфіки та цільової спрямованості політичних технологій та аргументації фундаментального статусу соціальної технології інституціонального розподілу влади як формуючої технології організації та розвитку соціально-політичного порядку демократичного суспільства в умовах глобалізації та постіндустріальної модернізації. Тому, можна констатувати наявність наукової проблеми, на розв’язання котрої спрямована дисертаційна робота, що полягає в необхідності теоретичного осмислення, визначенні специфіки концептуальних та методологічних принципів соціальної технології інституціонального розподілу влади як фундаментального чинника організації соціального порядку демократичного суспільства.
Мета дисертаційного дослідження полягає у соціологічній концептуалізації змісту та проведенні аналізу системи пізнавальних стимулів розвитку соціальної технології інституціонального розподілу влади демократичного суспільства. Об'єктом дослідження є розподіл владних повноважень між інституціями демократичного суспільства як соціальна технологія, що включає теоретичні основи, принципи, механізми та інструменти забезпечення збалансованості, підзвітності й стримування й противаг між гілками влади. Предметом дисертаційного дослідження є концептуальні засади соціальної технології інституціонального розподілу влади в демократичному суспільстві.
У першому розділі роботи проведено дослідження та дана оцінка наукового внеску представників класичної соціології, зокрема Огюста Конта, Карла Маркса та Герберта Спенсера, у формуванні базових теоретичних засад соціологічного розуміння суспільства та системи політичних взаємодій як закономірного результату історичного розвитку людської цивілізації. Також констатовано та обґрунтовано, що у працях Еміля Дюркгайма та Макса Вебера була здійснена розробка фундаментальних принципів некласичної соціології XX століть, що позитивно сприяло розвитку подальших досліджень технологічних проблем інституціонального розподілу влади в концептуальних межах об'єктивістського та суб'єктивістського соціологічних підходів. У дисертації аргументовано, що у новітній соціології кінця XX та XXI століття саме під впливом даних підходів здійснюється інтенсивний інноваційний пошук у напрямі визначення системи пізнавальних стимулів розробки соціальної технології інституціонального розподілу влади демократичного суспільства. Змістовні аспекти даного пошуку у дисертації характеризуються на основі проведеного порівняльного аналізу концепцій Ральфа Дарендорфа, Джеймса Мейєра, Браяна Рована, Юргена Габермаса, Пітера Бергера, Ентоні Гіденса, Мішеля Фуко, П'єра Бурдьє, Ірвінга Гофмана, Мануеля Кастельса, Джеффрі Александера та Ульриха Бека, що дозволяє оцінити вплив соціальних, економічних, політичних та соціокультурних чинників на специфічні технологічні процеси інституціонального розподілу влади. Особливу увагу дисертантом приділено проблематиці адаптації владних інституцій до різноманітних викликів новітньої постіндустріальної модернізації суспільного життя та необхідності реформування усталених механізмів розподілу владних повноважень інститутів законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Система розподілу влади є фундаментальним механізмом організації сучасних демократичних суспільств, що базується на структурованій взаємодії певних специфічних соціально-технологічних механізмів, які є важливими детермінантами соціальної стабільності суспільства. Наукова розробка в новітній системі соціологічного знання концептуальних засад соціальної технології розподілу влади має важливе науково-теоретичне та практичне значення, оскільки саме дана соціальна технологія є спрямованою на забезпечення балансу між гілками влади, підтримання демократичних принципів організації соціального порядку та створення умов для сталого розвитку громадянського суспільства. У другому розділі дисертації виділено та розкрито загальний зміст основних організаційно-функціональних принципів системи розподілу влади у демократичному соціальному порядку, які безпосереднім чином визначають цільову спрямованість та смислову обумовленість соціальної технології розподілу влади і які забезпечують ефективність та суспільну стабільність відтворення демократичних процесів у суспільстві. Надані докази, що такими принципами є: 1) запобігання узурпації влади, 2) стабілізація політичної системи, 3) правове регулювання владних повноважень, 4) захист прав і свобод громадян, 5) демократизація процесу прийняття рішень, 6) забезпечення законності та відповідальності, 7) обмеження корупційних ризиків. Автором аргументована теоретична та практична значущість адаптації цих принципів до сучасних умов демократичного розвитку України, враховуючи політичний, соціокультурний та історичний контексти даного розвитку; У даному розділі також проведено аналіз спеціалізованих соціально-технологічних механізмів системи стримувань і противаг функціональних практик інститутів законодавчої, виконавчої та судової влади та визначені перспективні напрямки наукового вивчення політичних детермінант впливу на розвиток системи розподілу влади в Україні. Третій розділ дисертації присвячено аналізу проблеми організації та проведення інноваційних соціологічних досліджень, вивчення якої запропоновано досліджувати в трьох основних аспектах: 1) з'ясування соціально-технологічної специфіки методик оцінки й вимірювання функціональних повноважень гілок влади, 2) розкриття змісту соціальних та політичних детермінант перспективного розвитку системи розподілу влади в Україні, 3) визначення та обґрунтування шляхів оптимізації системи розподілу влади в Україні.
Таким чином зміст основних положень та висновків дисертації важливо розглядати як вагомі пізнавальні стимули організації фундаментальних та прикладних соціологічних досліджень інституціонального розподілу влади, як соціальної технології, що дієво сприяє розумінню новітніх тенденцій розвитку демократичних процесів в українському суспільстві.