Словотвірні процеси як джерело розвитку лексичної та словотвірної омонімії української мови

Гуцуляк, Т. (2025). Word-formation processes as a source of development of lexical and word-formation homonymy of the Ukrainian language. Ukrainian linguistics(55), 107–128. https://doi.org/10.17721/um/55(2025).107-128

Вступ. Дослідження словотвірних явищ, пов՚язаних з омонімією різних мовних одиниць, належить до актуальних питань сучасного мовознавства. Попри тяглість постійної уваги науковців до проблем омонімії багато аспектів цього мовного явища й досі залишаються не до кінця розв’язаними. Зокрема, появу лексичних омонімів унаслідок дериваційних процесів описано лише в загальних рисах, хоча словотвірні механізми належать до найпродуктивніших внутрішніх чинників, що спричиняють появу омонімічних лексичних одиниць. Відтак мета пропонованої розвідки спрямована на те, щоб окреслити один із аспектів творення потенційних лексичних омонімів за словотвірними моделями демінутивних суфіксів. На особливу увагу заслуговує деривація іменників з образним компонентом змісту, у яких афікси виражають словотвірне значення “подібності” і за формою збігаються із суфіксами суб՚єктивної оцінки ‒ здрібнілими й пестливими.
Методи. Пропоноване дослідження здійснено за допомогою методу лінгвістичного спостереження з використанням прийомів суцільної вибірки лексичного матеріалу за словниковими джерелами; компонентного аналізу дефініцій лексичних одиниць, структурного та когнітивно-ономасіологічного методів. Методом зіставлення встановлено різне лексикографічне закріплення досліджуваних одиниць: як семем у структурі полісемантів або ж як омолексем.
Результати. В українській мові похідні іменники з образним компонентом змісту часто творяться від субстантивних основ за словотвірними моделями демінутивних формантів -ик-, -к-, -ок- та ін. Формування асоціативно-образних уявлень про об՚єкт номінації ґрунтується на універсальних когнітивних метафоричних моделях. Десемантизовані демінутивні суфікси виражають словотвірне значення “подібності”. Образні іменникові деривати, утворені за моделями демінутивних суфіксів від тієї самої твірної основи, позначають різні, не пов՚язані між собою елементи дійсності, а тому входять до окремих лексико-семантичних груп слів та до відмінних словотвірних типів. Відтак фіксування названих одиниць у лексикографічних працях ‒ у складі полісемії або як омонімічних слів ‒ належить до дискусійних питань. Ускладнюють цю проблему й різні погляди науковців на шляхи появи таких дериватів: їхнє виникнення внаслідок семантичної дивергенції або ж у результаті морфологічного словотворення.
Висновки. Досліджувані образні деривати відображають особливий випадок формування словотвірних омонімів, які водночас є омолексемами або потенційно можуть ними стати. Словотвірний характер явища омонімії пов՚язаний передусім з використанням омосуфіксів, які в поєднанні з мотивувальною основою виражають різні, семантично не пов՚язані дериваційні значення. Поява однакових за фонемним і морфемним складом лексичних одиниць відображає залучення в процеси словотворення тих самих іменників-мотиваторів. Отже, дериваційні процеси описаного типу є важливим джерелом формування лексичної і словотвірної омонімії.
Практика фіксації образних дериватів у лексикографічних працях, зокрема і як омолексем, потребує вироблення певних теоретичних критеріїв щодо семантичного наповнення словникових тлумачень з урахуванням змісту образних мотивувальних ознак.
Інформація про автора:
Гуцуляк Тетяна Євгенівна – доктор філологічних наук, доцент, професор кафедри сучасної української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Електронна адреса: t.gutsuliak@chnu.edu.ua