Вплив конфліктів на розвиток сучасного глобального безпекового середовища

Сарбаш С. М. Вплив конфліктів на розвиток сучасного глобального безпекового середовища : дис. ... доктора філософії : 292 Міжнародні економічні відносини / Сарбаш Сергій Миколайович ; наук. кер. О. В. Булатова. Київ, 2025. 266 с.

Дисертаційна робота присвячена вдосконаленню теоретичних засад, розвитку науково-методичних підходів та розробці науково-практичних рекомендацій щодо визначення впливу конфліктів на розвиток глобального безпекового середовища.
У дисертаційній роботі удосконалено методологічні підходи до дослідження глобальних трансформацій, що доповнюють раніше визначені складові глобальних процесів (економічну, соціально-демографічну, природно-екологічну, інформаційно-технологічну, політико-ідеологічну та воєнну, культурно-цивілізаційну, релігійну, міжнародно-правову, пандемічну, загальноглобалізаційну) виокремленням просторової складової, проявом якої стало формування міждержавних безпекових мереж різного рівня, що впливають на характер розвитку безпекової архітектури, основними характеристиками яких визначено: екстенсивність, інтенсивність, швидкість, асиметричність, і розвиток яких сприяє поширенню мережевого принципу розвитку безпекової архітектури через систему альянсів та партнерств, що стають інструментами реалізації національних безпекових стратегій. Обґрунтовано авторське визначення трансконтинентального безпекового комплексу, як складової глобальної безпекової архітектури, що виступає новою формою просторової організації країн, консолідуючими засадами об’єднання котрих виступають єдність цінностей, спільність інтересів і загроз (у т.ч. гібридних), визнання яких стає передумовою приєднання нових учасників.
У роботі розвинуто науково-теоретичні підходи щодо дослідження глобальної безпекової архітектури, а саме: на основі сформованої ієрархії рівнів безпекового середовища, запропоновано типологізацію конфліктів (глобальний, трансконтинентальний, міжрегіональний, регіональний, міждержавний, державний, локальний), що визначаються рівнем охоплення (просторова ознака): глобальний регіон, мегарегіон, макрорегіон, мезорегіон, мікрорегіон, локальний регіон; визначенням безпекового комплексу (інституційна ознака): система міжнародної безпеки і світового порядку, регіональний порядок (трансконтинентальний безпековий комплекс, регіональний безпековий комплекс), національний безпековий комплекс), відповідно до рівнів безпекового середовища (глобальний (у т.ч. бірегіональний, трансрегіональний, гібридний), регіональний (міждержавний), національний, внутрішньодержавний).
Доведено, що сучасна глобальна безпекова архітектура, яка характеризується одночасно масштабністю та фрагментованістю, не спроможна у повній мірі впоратись із новітніми глобальними викликами, а проведення безпекової політики є малоефективним та сегментованим (на всіх рівнях безпекового середовища), через, по-перше, втрату монополії держави на засоби насильства (що призвело до зменшення влади національних держав із одночасною приватизацією насильства та зростанням тероризму до глобального рівня), по-друге, вплив глобальних трансформацій (що сприяло появі нових загроз, у т.ч. гібридних, і як наслідок, нових моделей ведення війни, насильства). Сутність гібридних війн визначено як форму сучасного конфлікту, що поєднує традиційні та нетрадиційні (воєнні та невоєнні) заходи цілеспрямованого й організованого нанесення втрат, знищення потенціалу країни (економічного, інноваційного, воєнного, демографічного тощо), у т.ч. із використанням сучасних інформаційних технологій, маніпулюванням та психологічним тиском задля досягнення стратегічних цілей країною-агресором.
У роботі запропоновано методичний підхід до оцінювання інтенсивності мілітаризації економік країн, а саме: введено показник інтегрального індексу інтенсивності нарощування військового потенціалу країни, що враховує кількісні індикатори нарощування військового потенціалу економіки країни, застосування якого дозволяє проводити компаративний аналіз країн за рівнем інтенсивності розвитку процесів мілітаризації, класифікувати їх за інтенсивністю нарощування військового потенціалу (низький, середній, високий, дуже високий), відслідковувати закономірності та оцінювати їх вплив на індикатори соціально-економічного та політико-правового розвитку країн. Представлено науково-теоретичне обґрунтування визначення впливу воєнних витрат на індикатори соціально-економічного та політико-правового розвитку країн, характер яких має прямий (внутрішні чинники), непрямий (зовнішні чинники та побічні ефекти) та мультиплікативний ефект, кожен з яких потенційно може мати двосторонній причинно-наслідковий вплив: позитивний (стимулювання економічного зростання) і негативний (людські втрати, руйнування об’єктів критичної інфраструктури, порушення торгових, інвестиційних, освітніх процесів, складність постконфліктного розвитку тощо), визначення яких із урахуванням запропонованого інтегрального індексу інтенсивності нарощування військового потенціалу країни дозволяє оцінити вплив рівня мілітаризації на стабільність (інституційну, правову, соціально-економічну) та стійкість країн, що впливатиме на визначення пріоритетів безпекового розвитку країни, її залучення до регіональних та трансконтинентальних безпекових комплексів.
Ґрунтуючись на систематизації теорії і концепцій дослідження конфліктів за логіко-послідовною та історичною еволюцією на основі таких ознак: джерела конфліктів, їх мотиви, виміри, асиметричність і наслідки, розвинуто методологічну основу дослідження економіки конфлікту, що визначається раніше обґрунтованим принципами: економіка вибору (конфлікт актуалізує питання вибору відносно застосування альтернатив (насильницьких або ненасильницьких)), економічні умови (джерелами конфліктів виступають нерівність, залежність, екологічна дискримінація тощо), вплив на економіку та економічне зростання (скорочення економічних активностей, знищення виробничого потенціалу, міграційні процеси), економічний потенціал конфліктів (ймовірність, тривалість), конфлікт як форма привласнення (люди, природні ресурси, вплив на культуру, ідентичність, ідеологію, політику тощо), управління конфліктами (будь-який конфлікт потребує відповідної організації), безпека як суспільне благо (конфлікт безпосередньо впливає на безпекову складову розвитку людини, системи, суспільства), до якої запропоновано включення принципу: конфлікт як форма бізнесу (отримання економічних вигід від торгівлі зброєю, рекрутінгу, підготовки та навчання персоналу, логістики та ланцюгів поставок, науково-дослідних робіт та інновацій тощо), що визначає напрями подальших наукових розвідок у досліджені міжнародних конфліктів.
На основі аналізу ключових ознак міжнародних конфліктів, до яких віднесено багатовимірність (оцінюється відповідними індикаторами економічної, екологічної, соціальної, технологічної, геополітичної складової виникнення конфліктів у сучасному глобальному середовищі), мультикаскадність (визначається видами конфліктів, рівнем виявлення та охоплення), масштабність (установлюється наслідками розвитку міжнародних конфліктів, тривалістю, ймовірністю повторення), а також асиметричність (характеризується відносинами залежності, ресурсними інтересами, рівнем соціально-економічного розвитку, екологічною дискримінацією); вимірами асиметричного конфлікту запропоновано вважати асиметричність учасників (джерелами якої стають ресурсне забезпечення, відмінності політичних систем і соціальних груп), методів ведення та врегулювання конфліктів (відмінності правових норм, методів (традиційних і новітніх) ведення конфлікту, його вартість тощо), наслідків (сукупність вимірів асиметричності учасників конфліктів, механізмів їх врегулювання із урахуванням геолокації конфлікту тощо), що забезпечує їх комплексний моніторинг, діагностування задля оптимізації безпекових стратегій розвитку країн, створення сильних безпекових екосистем на різних ієрархічних рівнях сучасного глобального безпекового середовища; і визначається асиметричністю: учасників (джерелами якої стають ресурсне забезпечення, відмінності політичних систем і соціальних груп), методів ведення та врегулювання конфліктів (відмінності правових норм, методів (традиційних і новітніх) ведення конфлікту, його вартість тощо), наслідків (сукупність вимірів асиметричності учасників конфліктів, механізмів їх врегулювання із урахуванням геолокації конфлікту тощо), що забезпечує їх комплексний моніторинг, діагностування задля оптимізації безпекових стратегій розвитку країн, створення сильних безпекових екосистем на різних ієрархічних рівнях сучасного глобального безпекового середовища.