Пізнання як адаптивна практика: філософсько-методологічні перспективи аналізу

Пучкова Д. Д. Пізнання як адаптивна практика: філософсько-методологічні перспективи аналізу : дис. ... д-ра філос. : 033 Філософія / Пучкова Дар’я Дмитрівна. - Київ, 2023. - 203 с.

У роботі констататовано існуючу проблему концептуальної та методологічної невідрефлексованості подібних моделей, що призводить до появи нових питань і проблем, які потребують розв’язання.
Робота складається з низки важливих тематичних кластерів.
Було проаналізовано та аргументовано особливості філософського осмислення раціональності в контексті сучасного наукового дослідження. Автором було запропоновано розділити дві тенденції розгляду раціональності: 1) універсалізація (узагальнена типологізація раціональності); 2) плюралізація (ситуативна застосовність раціональності). Було доведено, що раціональність в її постнекласичному розумінні є динамічним утворенням, що спонукає до залучення сучасних інтегративних методологічних підходів до наукових досліджень та було показано взаємовідношення раціональності та науки.
Було продемонстровано тяжіння міждисциплінарності до фрагментації філософського та наукового знання, спроба трансдисциплінарності, як відносно нової методологічної стратегії, впоратися з цим через залученість практико-антропологічної (прикладної) площини та накреслено спрямування до обгрунтування необхідності появи нової методологічної стратегії – метадисциплінарності.
В процесі дослідження декількох сучасних міждисциплінарних проєктів (біоепістемології, інтелектуальної екології, радикального конструктивізму), які розуміють пізнання як адаптивну практику, та аналізу філософсько-економічного дискурсу моделі ‘homo economicus’ було виявлено ризики застосування міждициплінарної методології, її відірваність від життєсвіту людини та домінантність критичного мислення та пізнання в межах цієї методології, яка хоча і дарує певну «стабільність думки», однак демонструє відірваність міждисциплінарної методологічної стратегії від практико-антропологічної буттєвості людини.

Ключові слова : пізнання, раціональність, методологія, епістемологія, аналіз, аргументація, адаптивна практика, міждисциплінарність, трансдисциплінарність, метадисциплінарність, постнекласична наука, метаантропологія, філософія економіки, поведінкова економіка.

The dissertation is carried out within the field of the philosophy and methodology of science, specifically focusing on justifying the philosophical principles of general scientific methodological approaches and strategies. This led to the inclusion in the analysis, within the research framework, of theoretical developments from various scientific fields in the social and humanitarian direction, including evolutionary epistemology, bioepistemology, cognitive biology, behavioral economics, ecology, and political theory. The common foundation for analyzing the specified scientific projects is the justification of cognition as an adaptive practice. Therefore, the dissertation is devoted to the conceptualization of the scientific and philosophical-methodological discourse related to the argumentation of understanding cognition as an adaptive practice. It begins with the traditional conception of naturalistic epistemologists, for whom cognition is equated with life and is expressed in the stimulus/response model, where a person, as a living autopoietic system, responds to stimuli from the world, cognizing it, and it ends with concludes by exploring the perspectives of contemporary interdisciplinary and transdisciplinary developments.

Keywords: cognition, rationality, methodology, epistemology, analysis, argumentation, adaptive practice, interdisciplinarity, transdisciplinarity, metadisciplinarity, post-non-classical science, meta-anthropology, philosophy of economics, behavioral economics.