Характеристика посушливих явищ сучасного кліматичного періоду, метеорологічні умови та циркуляційні чинники

Тимофеєв, В.Є., Рибченко, Л.С., & Савчук, С.В. Характеристика посушливих явищ сучасного кліматичного періоду, метеорологічні умови та циркуляційні чинники. Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія, 2(76), 41-56. https://doi.org/10.17721/2306-5680.2025.2.4

У роботі надано характеристику посушливих явищ сучасного кліматичного періоду в світі зміни регіонального клімату включно з аналізом окремих метеорологічних величин і складових режиму сонячної радіації, з оцінкою стану атмосферної циркуляції та прогностичного потенціалу.
Відзначено почастішання посушливих явищ зі збільшенням ступеню посушливості на більшості території України, на що впливає підвищення температури повітря та дефіциту опадів, внаслідок зростання прямої сонячної радіації та тривалості сонячного сяйва. Це узгоджується зі змінами у Центральній і Східній Європі. Посилення ступеню посушливості фіксується з початку 2000-х рр. із найбільшою тенденцію в 2010-2020 рр., коли ареал посух значно розширився у просторі та між сезонами, з виходом за межі вегетаційного періоду.
Поява посушливих явищ впродовж холодного періоду року підвищує ймовірність масштабних посух протягом вегетаційного періоду та створює несприятливі передумови для розвитку сільськогосподарського виробництва. Це пов’язане зі зростаючим впливом антициклогенезу, особливо явища синоптичного блокування, що визначає підвищену тривалість посушливих явищ.
Знайдено типові аномалії регіональних кліматичних індексів та їх комбінації. Вони можуть використовуватись для діагнозу та сезонного прогнозу посух і відбивають особливий стан атмосферної циркуляції меридіонального типу з впливом субтропічних антициклонів характерний для періоду глобального потепління. Значна стійкість синоптичних процесів зумовлює перебудову атмосфери задовго до явища та може використовуватись для прогнозу посух.
Порівняння з посухами попереднього кліматичного періоду (1970 років) показує особливий розподіл аномалій кліматичних індексів, що підкреслює відмінність розвитку посух, унікальність відповідних синоптичних умов сучасного кліматичного періоду з підвищеною стійкістю об’єктів атмосферної циркуляції. Якщо посухи в 1970-х роках. відзначались на початку вегетаційного періоду не кожного року, то з 2000 року спостерігаються практично кожного року з розширенням періоду реєстрації починаючи з кінця зимового до осіннього сезону.
Аналіз міжсезонної еволюції синоптичних процесів, сприятливих для виникнення та збереження масштабних посушливих явищ показав типове перетворення циркуляції між сезонами.