Трансформація наукових підходів до вивчення туристсько-рекреаційних систем

ZapototskyI, S., & Tyshchenko, S, T. (2025). Transformation of scientific approaches to the study of tourism and recreation systems. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv, series in Geography, (3-4 (94-95)), 28-41. http://doi.org/10.17721/1728-2721.2025.94.3

Вступ. Територіальні рекреаційні системи (ТРС) є важливим об’єктом дослідження рекреаційної географії, що інтегрує природні, соціальні та економічні компоненти для задоволення потреб людини у відпочинку, оздоровленні та туризмі. Концепція ТРС, започаткована В.С. Преображенським у 1960-х роках, зазнала значної еволюції, відображаючи трансформацію від планової економіки до ринкової, де туризм став ключовою галуззю. Сучасні виклики, такі як глобалізація, урбанізація, зростання туристичних потоків, екологічні обмеження та інформатизація, вимагають переосмислення ТРС як інструменту сталого розвитку та економічного зростання.

Методи. Дослідження ґрунтується на застосуванні системного та системно-структурного підходів, що дає змогу розглядати ТРС як інтегральні географічні цілісності. Застосовано методи класифікації для виокремлення типів ТРС та їхніх компонентів, а також методи синтезу для узагальнення еволюційних етапів розвитку теорії ТРС. Аналіз проводився з урахуванням сучасних тенденцій, таких як сталість, інформатизація та комерціалізація туризму, з акцентом на міждисциплінарний підхід, що поєднує географію, економіку та екологію.

Результати. Систематизовано етапи еволюції концепції ТРС: від початкових досліджень 1960-х років, орієнтованих на соціальну організацію рекреації, до сучасних інтегральних моделей, що враховують економічну ефективність, екологічну стійкість та глобальні виклики. Визначено ключові елементи ТРС (рекреанти, природні ресурси, інфраструктура, управління) та їхні взаємозв’язки, які формують просторову організацію системи. Порівняльний аналіз моделей (В.С. Преображенського, В.І. Павлова і Л.М. Черчика, І.В. Смаля) показав перехід від статичних структурних підходів до динамічних функціонально-компонентних моделей, що акцентують на взаємодії системи із зовнішнім середовищем. Виділено основні етапи розвитку концепції ТРС: від локально-планового підходу до визнання ТРС як динамічних, відкритих систем, що є основою для формування регіональних туристичних кластерів. Виокремлено сучасні тенденції, такі як інтеграція принципів сталого розвитку, менеджменту та маркетингу, а також необхідність врахування регіональних особливостей України.

Висновки. Концепція територіальної рекреаційної системи трансформувалася з вузькоспеціалізованого географічного поняття у міждисциплінарний інструмент регіонального управління. Подальший розвиток теорії ТРС вимагає вдосконалення методології управління ТРС, інтеграції геоінформаційних технологій та розробки стратегій для балансування туристичних потоків і збереження ресурсів, особливо в контексті глобальних викликів, таких як зміна клімату та урбанізація. Результати дослідження можуть бути використані для розробки стратегій регіонального розвитку туризму.