Особливості моделі художнього мислення у повісті Тараса Шевченка “Близнецы”

Фань, Ж. (2024). Особливості моделі художнього мислення у повісті Тараса Шевченка “Близнецы”. Шевченкознавчі студії (1(27)), 183–197. https://doi.org/10.17721/2410-4094.2024.1(27).2/183-197

Вступ. У статті представлений детальний аналіз російськомовної повісті Тараса Шевченка "Близнецы". Основна увага приділяється вивченню моделі художнього мислення автора через аналіз тексту твору та його ідейно-тематичного спрямування як контекст, в якому формується авторське бачення світу. 
Методи. У статті було використано такі методи: філологічний, історико-літературний та біографічний методи дослідження.
Результати. Визначено синкретичний характер повісті, що означає поєднання рис різних літературних напрямів, таких як романтизм, просвітницький реалізм і сентименталізм. Акцент зроблений на багатоплановості та багатосюжетності аналізованого твору. Детально аналізується система образів у повісті, розкривається роль персонажів у художній структурі твору. Приділяється увага другорядному образу жінки у творі. Наголошується на засобах реалізації моделі художнього мислення у повісті. Особлива увага приділяється образу оповідача, використанню епістолярію, щоденникових записів та описів української природи. Суто в українському дусі описано враження та емоції оповідача щодо міста Києва. У статті також розглянуто теми освіти, виховання, військової кар'єри та університетського середовища. Авторка аналізує сприйняття Тарасом Шевченко цих питань з позицій національного бачення. Військове середовище тлумачиться як сфера, в якій формуються розбещені характери. Тарас Шевченко застерігає кожного від захоплення військовою освітою і кар’єрою, популярною в ті часи. Натомість університетське виховання й освіту представлені і охарактеризовані з великим пієтетом. 
Висновки. У статті представлено художнє тлумачення чинників і факторів, що впливають на формування особистості та подальшу її реалізацію в житті, що допомагає розкрити глибокі психологічні та соціокультурні аспекти твору. Наголошується на вагомій ролі, через яку реалізуються закладені в людині риси характеру, а також формуються нові. Також аргументовано тезу про представлення національної моделі мислення письменника у творі, враховуючи народні уявлення про історичні реалії того часу.