Інноваційне забезпечення сталого розвитку економіки України

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування й запропоновано нове вирішення науково-прикладного завдання поглиблення теоретичних положень і прикладних аспектів формування інноваційного забезпечення сталого розвитку економіки України та розробки методичного інструментарію його оцінювання. Визначено, що концепція сталого розвитку постає фундаментальною парадигмою поступу світової спільноти у XXI ст. і на сучасному етапі потребує реалізації на глобальному, національному та мікрорівнях, що стимулюється прийняттям Цілей сталого розвитку. На основі систематизації підходів до визначення поняття «сталий розвиток» запропоновано його трактування як глобального механізму забезпечення ефективної діяльності зацікавлених осіб у всіх сферах життєдіяльності шляхом справедливого використання ресурсів і задоволення потреб, створення умов для розвитку людського потенціалу, реалізації нових наукових і технічних знань з усвідомленням своєї відповідальності перед сучасним і майбутніми поколіннями за збереження цілісності природного середовища. Ідентифіковано базові складові сталого розвитку – економічну, соціальну, екологічну, надано їх загальну характеристику та аргументовано виділення інноваційної складової як ядра сталого розвитку, що через синергетичну взаємодію з економічною, екологічною і соціальною складовими уможливлює генерування нових наукових і технічних знань та їх уречевлення у сталі продукти та послуги, а також формування інноваційних моделей і стратегій сталого розвитку суспільства задля врахування інтересів майбутніх поколінь. Обґрунтовано введення поняття «інноваційне забезпечення сталого розвитку економіки», що полягає у сукупності заходів активізації практичного втілення нових наукових і технічних знань в економічній, екологічній та соціальній складових сталого розвитку шляхом мобілізації зусиль держави та корпоративного сектора щодо залучення інвестиційних ресурсів у розширення виробництва сталих продуктів і послуг, а також створення відповідних інституційних умов сталого розвитку економіки. Здійснено компонентне структурування інноваційного забезпечення сталого розвитку економіки з виділенням науково-технічної, інституційної, маркетингової, інвестиційної, освітньо-інформаційної компонент, а також сформовано систему показників для їх оцінювання. Розглянуто найбільш актуальні рейтинги та індекси, які дають змогу оцінити результати соціального, економічного, екологічного та інноваційного розвитку на макро- і мікроекономічному рівнях.З’ясовано, що розвинені країни світу та ТНК демонструють найкращі результати за рівнем сталого розвитку економіки, що відображає їх усвідомлення і залученість до процесу імплементації концепції. На основі проведеного аналізу визначено світові тенденції формування інноваційного забезпечення сталого розвитку за його компонентами, зокрема відзначено кращі практики щодо розробки екологічно та соціально відповідальних брендів, прийняття і реалізації стратегій сталого розвитку, приєднання до міжнародних організацій та їх ініціатив у сфері сталого розвитку, впровадження корпоративної соціальної відповідальності, зростання обсягів соціально відповідальних інвестицій, підвищення рівня прозорості та відкритості бізнесу шляхом публікації нефінансових звітів, розробку керівництва «Компас ЦСР» для приватного сектора з метою інтеграції Цілей сталого розвитку у виробничу діяльність компаній, пропаганду ідей сталого розвитку. Проаналізовано позиції України у світових рейтингах (індекси екологічної ефективності, людського розвитку, щасливої планети, добробуту, сталої конкурентоспроможності, Глобальний інноваційний індекс, Індекс економічної свободи, Зведений індекс інновацій, Глобальний індекс конкурентоспроможності), які характеризують рівень сталого розвитку національної економіки за економічною, соціальною, екологічною та інноваційною складовими як середній або нижчий за середній та вказують на значне відставання нашої країни від країн-лідерів. З’ясовано головні проблеми формування інноваційного забезпечення сталого розвитку економіки України, серед яких: низький рівень партнерської взаємодії між корпоративним і державним секторами та сектором вищої освіти у ДіР; еміграція талантів закордон; недостатнє фінансування і низький рівень комерціалізації ДіР; реалізація практик з корпоративної соціальної відповідальності виключно великими компаніями; нестабільність фінансового ринку; низький рівень прозорості та відкритості вітчизняного бізнесу.

Андрусяк І. В. Інноваційне забезпечення сталого розвитку економіки України : дис. ...канд. екон. наук : 08.00.03 – економіка та управління національним господарством / Андрусяк Ірина Володимирівна. - Київ, 2017. – 263 с.