Параметри
Провокаційне мовлення: комунікативно-прагматичний вимір (на матеріалі сучасної англійської мови)
Дата випуску :
2017
Автор(и) :
Мельник Ірина Валеріївна
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Малікова Ольга Валеріївна
Анотація :
Запропонована дисертаційна робота присвячена всебічному вивченню провокаційного мовлення, яке розглядається як мисленнєво-мовленнєва дія людини, стратегія мовленнєвого впливу, що реалізується у різних типах дискурсу за допомогою вербальних та невербальних засобів з урахуванням позалінгвальних чинників.
Результати нашого дослідження свідчать, що провокаційне мовлення як тип розумово-мовленнєвої діяльності людини, обумовлено мотивом та метою, відповідно до яких будується процес спілкування. Провокаційне мовлення можна оцінити за критерієм його ефективності чи неефективності, тобто досягнення чи недосягнення провокатором поставленої мети.
Провокація має стратегічний характер, оскільки вимагає прогнозування мовленнєвих дій для забезпечення успішної комунікації. Основне завдання провокатора полягає в його вмінні оцінити ситуацію загалом, адекватному виборі оптимальної мовленнєвої поведінки, мовленнєвих стратегій і тактик, а також вербальних та невербальних засобів їх реалізації в конкретній комунікативній ситуації для забезпечення ефективності спілкування. Крім того, на перебіг комунікативної ситуації провокаційного мовлення мають вплив й інші чинники, а саме: тип мовної особистості провокатора, дотримання чи порушення комунікативного кодексу спілкування; наявність додаткової інформації про співрозмовника; атмосфера, тональність та стиль спілкування, фактор реципієнта, який також формує свою мовленнєву діяльність згідно зі своїми комунікативними мотивами і намірами.
Дослідження провокаційного мовлення в межах інституційного та побутового дискурсів дало можливість виділити спільні та відмінні риси реалізації провокації в цих типах дискурсу. Елементи методу кількісних підрахунків, які були застосовані в даному дослідженні, дали змогу стверджувати, що провокаційне мовлення є більш представленим в інституційному дискурсі (58%), аніж у побутовому (42%). Зауважимо, що тип дискурсу безумовно впливає на мовленнєву поведінку провокатора, проте вирішальну роль у реалізації провокації відіграє стратегічний задум та обраний згідно з ним вектор спрямування інтеракції на конфлікт чи кооперацію. Аналіз мовного матеріалу провокаційного мовлення дозволив поділити комунікативні ситуації провокації як інституційного, так і побутового дискурсів на конфліктні, кооперативні та конфліктно-кооперативні.
Ключові слова: провокаційне мовлення, мовленнєвий вплив, комунікативна ситуація, комунікативна стратегія, вербальні/невербальні засоби, мовна особистість, провокатор, реципієнт.
Результати нашого дослідження свідчать, що провокаційне мовлення як тип розумово-мовленнєвої діяльності людини, обумовлено мотивом та метою, відповідно до яких будується процес спілкування. Провокаційне мовлення можна оцінити за критерієм його ефективності чи неефективності, тобто досягнення чи недосягнення провокатором поставленої мети.
Провокація має стратегічний характер, оскільки вимагає прогнозування мовленнєвих дій для забезпечення успішної комунікації. Основне завдання провокатора полягає в його вмінні оцінити ситуацію загалом, адекватному виборі оптимальної мовленнєвої поведінки, мовленнєвих стратегій і тактик, а також вербальних та невербальних засобів їх реалізації в конкретній комунікативній ситуації для забезпечення ефективності спілкування. Крім того, на перебіг комунікативної ситуації провокаційного мовлення мають вплив й інші чинники, а саме: тип мовної особистості провокатора, дотримання чи порушення комунікативного кодексу спілкування; наявність додаткової інформації про співрозмовника; атмосфера, тональність та стиль спілкування, фактор реципієнта, який також формує свою мовленнєву діяльність згідно зі своїми комунікативними мотивами і намірами.
Дослідження провокаційного мовлення в межах інституційного та побутового дискурсів дало можливість виділити спільні та відмінні риси реалізації провокації в цих типах дискурсу. Елементи методу кількісних підрахунків, які були застосовані в даному дослідженні, дали змогу стверджувати, що провокаційне мовлення є більш представленим в інституційному дискурсі (58%), аніж у побутовому (42%). Зауважимо, що тип дискурсу безумовно впливає на мовленнєву поведінку провокатора, проте вирішальну роль у реалізації провокації відіграє стратегічний задум та обраний згідно з ним вектор спрямування інтеракції на конфлікт чи кооперацію. Аналіз мовного матеріалу провокаційного мовлення дозволив поділити комунікативні ситуації провокації як інституційного, так і побутового дискурсів на конфліктні, кооперативні та конфліктно-кооперативні.
Ключові слова: провокаційне мовлення, мовленнєвий вплив, комунікативна ситуація, комунікативна стратегія, вербальні/невербальні засоби, мовна особистість, провокатор, реципієнт.
Бібліографічний опис :
Мельник І. В. Провокаційне мовлення : комунікативно-прагматичний вимір (на матеріалі сучасної англійської мови) : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.04 германські мови / Мельник Ірина Валеріївна. - Київ, 2017. - 204 с.
Файл(и) :
Вантажиться...
Формат
Adobe PDF
Розмір :
1.43 MB
Контрольна сума:
(MD5):f5e4ecc83dc0246f930d8df4f67b6c83
Ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons CC BY-NC-ND