ВІДОБРАЖЕННЯ ТРАВМАТИЧНОГО ДОСВІДУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В ТВОРЧОСТІ ЮРІЯ ЯНОВСЬКОГО (ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНО-ФЕНОМЕНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Yarmolitska, N., Tovmash, S. (2025). THE REPRESENTATION OF TRAUMATIC EXPERIENCE IN UKRAINIAN CULTURE IN THE WORKS OF YURI YANOVSKYI (A TRANSCENDENTAL-PHENOMENOLOGICAL RESEARCH ASPECT). Politology bulletin(96), 100–117. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.96.100-117

У статті досліджується репрезентація травматичного досвіду в українській культурі першої половини ХХ століття крізь призму художньої творчості Юрія Яновського. Основна увага зосереджена на застосуванні трансцендентально-феноменологічного підходу до аналізу літературної спадщини письменника. Розглянуто способи художньої трансформації колективної й особистої травми в літературному наративі, а також специфіці сприйняття суб’єкта травматичного досвіду в контексті української історичної дійсності. Проаналізовано, яким чином досвід історичної та особистісної травми структурує художню свідомість персонажів і формує естетичну модель реальності у творах Ю. Яновського. Дослідження виявляє механізми художньої репрезентації колективної травми, зокрема воєнних подій, революцій та особистісного болю. Особлива увага приділяється кризі ідентичності, фрагментації суб’єкта, руйнуванню історичної тяглости – як ключовим проявам колективної травми. У текстах Ю. Яновського ці риси виявляються через символічні структури, розірвану наративність, сновидну логіку та парадоксальні хронотопи. На основі трансцендентально-феноменологічної методології проаналізовано, як у художньому світі Ю. Яновського відбувається репрезентація колективної та особистої травми, як вона структурує наратив, змінює сприйняття часу, простору та ідентичності персонажів. Результати дослідження показали, що в творах письменника травма функціонує як форма суб’єктивного досвіду, що переосмислює події ХХ століття не лише в історичному, а й у філософсько-екзистенційному сенсі. Зроблено висновок, що літературна репрезентація травми в творчій спадщині Ю. Яновського несе потенціал колективного зцілення та є важливою формою переосмислення національної ідентичності. Обґрунтовано, що трансцендентально-феноменологічний підхід дозволяє не лише поглибити розуміння художнього методу письменника, а й відкриває нові можливості для вивчення механізмів культурної пам’яті, рецепції минулого, переживання історичних катастроф та їх художньої артикуляції.