Психологічний зміст покладання політичних провин у сучасному українському контексті

Васютинський, В. О. (2019). Психологічний зміст покладання політичних провин у сучасному українському контексті. Український психологічний журнал, 1(11), 60–70. https://doi.org/10.17721/upj.2019.1(11).5

Покладання політичних провин розглянуто як засіб активного громадсько-політичного самовизначення особи або групи і як засіб психологічного захисту від переживання ними власного почуття провини. За результатами опитування 120 мешканців Києва виявлено високий рівень незадоволення респондентів із напряму та результатів розвитку українського суспільства і підвищену готовність давати негативну оцінку представникам влади і політичним інституціям. Факторна структура відповідних ставлень містить «тотальне звинувачення можновладців» (попередня і теперішня українська влада), «оцінку провин російських і проросійських суб’єктів» (Росія, Путін, агенти російського впливу в Україні), «оцінку провин міжнародних суб’єктів» (США, Європа, НАТО), «оцінку радикальних політичних настроїв» (у середовищах російськомовних жителів України і жителів Західної України). Уточнення конкретного змісту політичних звинувачень показало домінування кількох стереотипних характеристик: корупції, антиукраїнської діяльності, безпорадності або бездіяльності, брехливості. Респонденти, які більш оптимістично оцінюють напрям розвитку суспільства, сильніше звинувачують комуністів та проросійські сили, натомість песимісти – попередню і теперішню українську владу. Статево-вікові відмінності проявилися в тому, що старше покоління звинувачує активніше та з більш етноцентричних позицій, а жінкам притаманна вища схильність звинувачувати порівняно з чоловіками. Підвищена готовність до політичних звинувачень відображає стан напруженого незадоволення громадян результатами суспільного розвитку, відповідальність за які вони покладають насамперед на владу та російських агресорів. Менш виразним є пошук підстав для звинувачень у діяльності самих громадян, впливі міжнародних суб’єктів, об’єктивних обставинах розвитку суспільства. Зовнішня атрибуція провин значуще переважає над самозвинуваченнями і спонукає радше до пошуку винуватців, ніж до перебудови власних постав і змісту політичної активності.