П. Тичина. "Давид Гурамішвілі читає Григорію Сковороді «Витязя в тигровій шкурі»": зовнішні та внутрішні чинники формування українсько-грузинського літературного контексту

Грицик, Л. (2026). П. Тичина. "Давид Гурамішвілі читає Григорію Сковороді «Витязя в тигровій шкурі»": зовнішні та внутрішні чинники формування українсько-грузинського літературного контексту. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (1), 104–108. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2026.39.16

В основі праці – поема-симфонія "Сковорода" П. Тичини і поезія Д. Гурамішвілі "Давид Гурамішвілі читає Григорію Сковороді "Витязя в тигровій шкурі"". Однак заявлена тема матеріалу неминуче вимагала прочитання й іншого, що так чи інакше пов'язаний із творчістю як П. Тичини, так і Д. Гурамішвілі та Ш. Руставелі, автора згаданого "Витязя…". Не можна сказати, що твір П. Тичини "Сковорода" залишився не поміченим критикою. Йому приділена належна увага в історико-літературних працях, серед яких безцінною є "Сонцекларнетні карби" А. Погрібного. Однак деякі моменти, пов'язані з іменами грузинських авторів, випали з поля зору дослідників або пояснювалися традиційно дружбою народів.
Перечитуючи симфонію "Сковорода", ми намагалися з'ясувати питання, пов'язані з наявністю в ній того, що стосувалося заявленого Д. Гурамішвілі, власне, до цього спонукала і назва одного із творів П. Тичини у назві статті. Інше завдання, яке виникло при прочитанні поеми, – дати відповідь на зроблений П. Тичиною вибір: Давид Гурамішвілі читає Григорію Сковороді "Витязя…". Отже, якщо контакт Д. Гурамішвілі і Г. Сковороди, хай навіть уявний, виходячи із часу, в який жили і творили автори, прийнятний, вибір Руставелевого "Витязя…" потребував осмислення в контексті тих уроків Майстра, зовнішніх і внутрішніх чинників, які проявилися у "Давитіані", а також того, чому Д. Гурамішвілі, високо оцінюючи свого великого попередника, відходить від традиційного шаїрі "Витязя…" до гурамулі, буквально "вірша, створеного Д. Гурамішвілі".
Не менш важливим при прочитанні "Сковороди" і "Давитіані" виявилися питання, пов'язані зі структурою творів: у ній, структурі, багато спільного і в послідовності викладеного матеріалу, і в неможливості будь-яких перестановок окремих частин / творів, і в незаперечній можливості вилучення окремих частин як цілком самодостатніх творів. Це особливо помітно у "Сковороді".
Нарешті, чи не вперше в поле зору потрапила рання лірика П. Тичини, особливо панахідні вірші, які мають чимало типологічно схожих моментів із ліричними віршами Д. Гурамішвілі.
Зверненням до Ш. Руставелі П. Тичина ще раз підкреслив, що для нього це одна із найяскравіших постатей у грузинській літературі. Він міг знати про нього уже тоді із виступу М. Гулака, О. Навроцького, О. Лотоцького. Відтак, при опрацюванні матеріалу з'явилася потреба звернутися до картвелологічних інтересів П. Тичини.
Прочитання "Сковороди" і наступного, написаного 1937 року "Давид Гурамішвілі читає Григорію Сковороді "Витязя в тигровій шкурі"", дає підстави стверджувати, що творчість П. Тичини відіграла виключно важливу роль у розвитку грузинсько-українських літературних контактів, стимулювала діяльність у сфері перекладу (у першу чергу це робота М. Бажана, високо оцінена самим П. Тичиною); у сфері літературно-критичної діяльності; активізації інших чинників, що сприяли розвитку картвелології в Україні.