ОКРЕМІ НАПРЯМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ ТРАНСПОРТУ У ПЕРІОД ВОЄННИХ ДІЙ ТА В ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД

R. YE., P. (2024). SEPARATE DIRECTIONS OF SOCIAL PROTECTION OF EMPLOYEES TRANSPORT DURING THE WAR AND POST-WAR PERIOD. Social Law(1). https://doi.org/10.32751/2617-5967-2024-01-03

У статті здійснено виділення та розгляд окремих напрямків соціального захисту працівників транспорту у період воєнних дій на території України та в післявоєнний період. Оптимізацію трудових відносин працівників транспорту запропоновано розглядати у двох ракурсах: 1) щодо мобілізованих працівників; 2) щодо працівників, які залишилися працювати на транспортних підприємствах у період дії воєнного стану. В рамках статті проведено аналіз законодавства, яке регулює трудові правовідносини працівників транспорту в умовах воєнного стану, виявлено як позитивні так і негативні положення, що встановлені прийнятими у сфері трудових правовідносин актами, окреслено гарантії так їх обмеження для працівників. Основними напрямками удосконалення правового регулювання трудових відносин працівників транспорту названо: 1) посилення ролі та значення їх соціального захисту в умовах воєнного стану саме для тих працівників, які залишилися працювати на підприємствах транспорту; 2) удосконалення захисту трудових та соціальних прав таких працівників у період, що настане після скасування воєнного стану та, фактично, повернення до нормального цивільного життя; 3) психологічне здоров’я, зокрема, розширення програм навчання та підвищення рівня кваліфікації працівників із застосуванням психологічної підготовки кадрів. Акцент зроблено й на необхідності реальної підтримки мобілізованих працівників після їх повернення, які у процесі воєнних дій набули певні фізичні особливості (втратили руку, ногу, слух, пошкодили зір тощо). Запропоновано на нормативно-правовому рівні покласти на роботодавця обов’язок щодо працевлаштування працівника на підприємстві, установі, організації за його згодою на іншу посаду на цьому ж підприємстві, установі, організації у випадку його неможливості повернення на попереднє місце роботи, здатність до якої втрачено. Для цього, необхідно здійснити розроблення відповідного порядку, в якому чітко прописати алгоритм дій як роботодавця, так і працівника, визначити їх взаємні права та обов’язки, рівень відповідальності тощо. Зауважено на тому, що особливе значення має й питання психологічного стану працівників транспортних підприємств, особливо тих, які безпосередньо займалися перевезенням пасажирів, тобто керували транспортними засобами. Загалом, на сьогодні питання психологічної підтримки та психологічної реабілітації є одним із ключових завдань держави, яка усвідомлює необхідність повернення людей до нормального психологічного стану, важливості підтримки психологічного здоров’я людини.